Тисни на картинку та передплачуй газету "Христинівська сорока" не виходячи з дому
Реклама
Запрошуємо до співпраці
Шановні друзі!
Якщо у Вас є цікава інформація, Вам стало відомо, що десь щось сталося чи тільки має відбутися, почули нові христинівські плітки, або ж Ви переконані, що про щось потрібно написати - повідомляйте! E-Mail для зв'язку: Тел.: 063-810-54-36 097-704-51-82 (Неситов Олександр Віталійович) Конфіденційність гарантується. За цікаві повідомлення - невелика винагорода. Пишіть, телефонуйте. Можливо, подарунок чекає саме Вас!
Влітку 1943 року російськомовні есесівці полювали на уманських партизан, а Христинівка стала свідком "розборок" між російськими козаками Гітлера.
Як брати-слов’яни за українськими партизанами ганялися
Від самого початку Великої Вітчизняної війни волелюбна гайдамацька Уманщина стала більмом на оці в окупантів. З одного боку, військова операція, вдало проведена тут німцями в 1941-му, принесла їм блискучу перемогу – повний розгром двох радянських армій і 103 тисячі полонених, включно з двома генералами-командармами. З іншого боку, у довколишніх лісах зразу виникло декілька партизанських загонів, які постійно поповнювали втікачі з "Уманської ями" – концтабору з досить-таки примітивною системою охорони. Партизанська війна в цьому краї не вщухала ані на день – доти, доки тут були окупанти. Останні жорстоко розправлялися з будь-яким натяком на партизанщину, попутно знищуючи і мирне населення. Найвідомішою стала історія села Острівець Уманського району, яке есесівці повністю спалили після того, як неподалік партизани знищили німецький обоз. В Острівці тоді розстріляли 156 ні в чому не повинних селян…
Дослідження істориків виявили, що звірства в нашому краї чинили не лише німці, а і їхні прислужники – солдати й офіцери російських козачих частин СС. "Особливо відзначився 1-й Лейб-Отаманський полк, найкращий полк зведеної Вільно-Козачої кавалерійської дивізії польової поліції фон Шуленбурга. Разом з іншими полками дивізії ця частина пройшла від Києва і Черкас до Польщі, залишивши за собою випалену землю", – розповідає військовий історик, колишній офіцер ВМФ Вадим Махно. І продовжує: "На відміну від фельджандармерії, яка займалася військовослужбовцями, польова поліція (фельдполіцай) відповідала за населення і знищення населених пунктів у прифронтовій зоні під час відступу".
Тільки солдатам польової поліції видавали по два "зольдатбухи" – солдатські книжки. Коли "доблесні" козачки потрапляли в полон, документ польової поліції викидали, а партизанам або червоноармійцям здавали "зольдатбух", як у звичайного солдата вермахту – бо поліцаїв у полон не брали…
Влітку та восени 1943 року в 150-кілометровій зоні так званої "Зеленої Брами" (включно з Уманщиною та Христинівщиною) намагалися "навести порядок" у партизанських лісах саме вони – козаки російської зведеної козачої дивізії СС. До її складу входили сумнозвісний Лейб-Отаманський, 5-й Кубанський, 12-й Донський та 18-й зведений козацькі полки. Загальне командування над дивізією карателів здійснював родич останнього передвоєнного посла Німеччини в СРСР, нащадок древнього прусського роду, який вів лінію від тевтонських рицарів – граф Зігфрід фон Шуленбург. Штаб дивізії розташувався у Христинівці. Цікава річ: у той самий час у Христинівці діяла група радянських підпільників, очолювана братами Паниченками, які, як сини репресованого, здавалося, мали б всі причини ненавидіти СРСР. Та натомість вони боролися проти росіян-гітлерівців. У постійних боях проти підпільників та партизан козаки-запроданці почувалися, мов на пороховій бочці. Та все одно їм було не настільки "жарко", як їхнім братам-козакам російських підрозділів вермахту на фронті, де битися доводилося проти регулярних частин Червоної армії…
Козаків, які тікали від червоних, зупинив лише тевтонець у Христинівці
Наприкінці серпня 1943 року радянські війська оточили під Таганрогом 29-й армійський корпус та два окремі полки вермахту. Гітлерівці завдали тяжких втрат, але таки зуміли вирватися з котла, панічно тікаючи в Україну.
Академік Академії військових наук Росії Олександр Козлов пише: "Угруповання Павлова чисельністю 18 тисяч осіб зупинилося, тільки зустрівшись зі зведеною козачою дивізією генерал-лейтенанта фон Шуленбурга, за 30 кілометрів на північний захід від Умані". Це й була Христинівка: козаки-втікачі нарвалися на штаб пруссака, який до дезертирів і панікерів ставився з огидою, тож миттю перекваліфікувався з карателя для партизанів на "вчителя" для боягузів. Христинівці стали свідками того, як граф вишикував і ганьбив давно немитих обірванців-козаків полковника Павлова з Козачого стану – вояків, які тікали не озираючись від радянських танків. За вказівкою з Берліна Шуленбург "сортував" їх: кого до 1-ої козачої дивізії фон Паннвіца, кого до конвойних сотень і поліцейських батальйонів, а найслабших козаків та біженок-козачок і їхніх дітей – до Франції, на будівництво оборонного Атлантичного валу.
Пізніше ті, що служили у фон Паннвіца, нищили партизанів і палили села в Югославії. При цьому російські козаки лагідно називали свого групенфюрера СС Гельмута фон Паннвіца Батькою Паньком.
Вже після розвалу СРСР, 1998 року лідерам козаків-гітлерівців, фон Паннвіцу, Краснову, Султан-Гурею, Кличу, Доманову та іншим у Москві встановили пам’ятник з написом "Воїнам російського загальновійськового союзу, російського корпусу, Козачого стану, козакам 15-го кавкорпусу, які загинули за віру та Вітчизну". Страченого, згідно з вироком Трибуналу, у 1947 році групенфюрера СС фон Паннвіца Головна військова прокуратура Російської Федерації реабілітувала ще 1996 року. Щоправда, пізніше це рішення було скасоване, і в 2001 році Генвійськпрокуратура РФ заявила, що "довідка про реабілітацію фон Паннвіца юридичної сили не має".
"Разводящий розборок" гітлерівських козаків у Христинівці, граф Зігфрід фон дер Шуленбург воював аж до 1945 року. За чотири місяці до завершення війни він потрапив у полон поблизу Бромберга (нині це – Бидгощ, польське місто-побратим Черкас). У полоні став найкращим другом найславетнішого аса Люфтваффе Еріха Хартмана. Разом відмовлялися працювати на радянських шахтах, майже водночас звільнені за домовленістю із Заходом і стали одними з творців оновленої армії Федеративної Республіки Німеччини…
Работаю я в развлекательной газете. В моем кабинете стоит чудесный телефон, номер которого раньше принадлежал службе 907 - секс по телефону... Ну а так как в нашей стране маньяки не переводятся, то периодически вся контора развлекается ответами на звонки. :)) Звонок сегодня. Поднимаю трубку, нежный такой мужской голос томно меня спрашивает: - Алло, это эротическая линия?! - Нет. (настроения шутить не было) - ДА??? А КУДА Я ПОПАЛ??? - Вы попали в редакцию развлекательной газеты. :(( - Правда? О, блин, здорово! Знаете, я занимаюсь распространением газет на Украине...... Вот такой у нас народ. :))
Погода
Співпраця
До уваги керівників підприємств, установ та організацій! Якщо у вас виникає потреба повідомити христинівчанам якусь інформацію, прозвітуватися про проведену роботу чи оприлюднити якісь інші матеріали (окрім реклами), надсилайте їх на E-Mail: admin@khrystynivka.com або через форму "Зв'язок з адміністрацією" і в найкоротші терміни Ваш матеріал з'явиться на сторінках нашого сайту. Розміщення БЕЗКОШТОВНЕ (за винятком рекламних матеріалів)
Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку на сторінках Вашого сайту чи блогу
HTML-код
BB-код
HTML-код
BB-код
Статистика
Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0
Використання матерiалiв сайту "Провінційне містечко Христинівка" дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.khrystynivka.com Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить підпис "Олександр Неситов" у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на публікацію даних матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора. Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали, коментарі користувачів, за достовірність приватних оголошень, привітань та реклами.
