Тисни на картинку та передплачуй газету "Христинівська сорока" не виходячи з дому
Реклама
Запрошуємо до співпраці
Шановні друзі!
Якщо у Вас є цікава інформація, Вам стало відомо, що десь щось сталося чи тільки має відбутися, почули нові христинівські плітки, або ж Ви переконані, що про щось потрібно написати - повідомляйте! E-Mail для зв'язку: Тел.: 063-810-54-36 097-704-51-82 (Неситов Олександр Віталійович) Конфіденційність гарантується. За цікаві повідомлення - невелика винагорода. Пишіть, телефонуйте. Можливо, подарунок чекає саме Вас!
Параска якраз готувала обід своєму Степану, як у дворі загавкала Жучка і почувся чийсь голос: – Парасю!.. Ти вдома? Швиденько витерши руки та відставивши вбік сковорідку з цибулею, Параска виглянула з дверей: – А-а-а… Це ти, Палажко? Заходь. Вона тебе не вкусить. – Та знаю я їх… Маленьке, а таке кляте. Вхопить за ногу і не спитає як звати. – пробурмотіла сусідка, та все-таки зайшла. – Жучко, ану в кучу бистро! – скомандувала Параска, замахнувшись палицею на свою собаку. Миттєво оцінивши небезпеку, добре навчена та знаючи, що може чекати за непослух, Жучка миттєво зникла за сараєм. – Сідай, Палажко, – запросила господиня, показуючи на лавку. – Розказуй. Була сьодні на базарі? – Та ходила. Купила ковбасу. Продавщиця клялася, що свіжа, а її вже й мій кіт їсти не хоче. – Так отож. Знайшла де купляти! Там же ні холодильників, нічого немає, яка ж та ковбаса у них за півдня буде. А, може, вона її возить уже тиждень, а тепер всунула дурній бабі. Оце вчу тебе вчу, а тобі як горохом об стінку, – махнула рукою Параска. – Це ти кого дурною бабою назвала? – насупилася Палажка. – Та тебе ж. Наче і в городі живеш, а розуму… Та й тобі що не скажи – через п’ять минут забудеш… – Зато я помню за скільки це плаття купила в Києві в 64-му році, – похвалилася Палажка. – Ти завжди помниш те, чим нормальні люди не переймаються. А те, що потрібно, тобі десять раз повториш, а через півгодини ти знов те саме перепитаєш. – Добре, що ти все помниш та знаєш. Ти ж і молодша за мене. – На скільки? – іронічно скривила губи у посмішці Параска. – На два роки? Дев’ятий десяток уже теж розміняла. Та ладно. Не будем сваритися. Розказуй, як там твій онука. Все ще не знайшов собі роботу? – Знайшов. Знов вчора був в центрі зайнятості, приходить та й каже, що йому роботу дали. На хлібну базу послали. Підсобним робочим. Це треба було 5 років вчитися в університеті, щоб тепер лопатою зерно колошматити, чи мішки тягати? – Ото треба було не звільнятися з директора. Хай би собі гавкали, що хотіли, а він би працював собі й далі, – поспівчувала Параска. – Так в тому центрі взагалі наглості набралися. Кажуть йому, що пора вже зніматись з обліку, бо довго стоїть. Це нічого, що роботу не дали. Їм статистика аби хороша була. Підсунули йому заяву на підпис, де ніби він сам просить зняти його з обліку в зв’язку з тим, що буде тепер шукати роботу за межами нашої області. Добре, що ще за границю не відправили. А як відказався таке підписувати, то й послали підмітайлом робити. Як так не вдалося зняти, то за відказ від предложеної роботи знімуть. – Та що ж це воно таке діється в світі, – сплеснула в долоні Параска. – Невже зовсім правди нема в світі? – А де ж та правда? Чи, може, ти ще й депутатам перед виборами віриш? – підколола Палажка. – Їм то вже точно не вірю. Ось знову починається. Наобіцяють золоті гори… Та мені те все… Мені аби дощ частіше город поливав, а то знов картошка не вродить, – зробила висновок Параска. – Наче невеликі дощі повинні бути, мені сусідський Назарчик казав, він в Інтернеті дивився. – А що то воно таке, отой Інтернет? Газета якась? – Ну ти й село… – знов вказала на недостатню освіченість баби Палажки Параска. – Інтернет – це така мудра махіна, яка тобі всьо шо хоч знайде. – А... то це міліція! – висловила свій здогад Палажка. – Але ти й тупа... Це коробка, в якої розуму більше, як у цілої роти академіків. – продовжила повчати Параска. – Шо, і кавалера може той Інтернет найти? – поцікавилася Палажка. – Канєшно може. Там тільки треба якогось Гугла правильно спитати і він зразу все скаже і покаже, що тобі треба. А нашо це тобі кавалер у твої 84 роки? – Та я просто так питаю. Інтересно ж. Добре, шо в тебе є Степан, а я свого Андрія вже 7 років, як поховала, – шморгнула носом Палажка. – Та ладно. Не будемо про сумне. Знайдемо тобі принца на білому коні. – Так хотілося б принца на білому «мерседесі», конюхів хоч греблю гати, – замріяно поглянула вгору Палажка. – А ти давно на себе в дзеркало дивилася? – засміялася Параска. – Бач чого, на «мерседесі» захотіла. Скоро завезуть тебе, та й мене, на лічному транспорті туди, до аеродрому… – Та всі туди поїдемо. Скільки ж нам ще тут осталося?.. – Та досить про сумне. Я ще туди не збираюся. Ще повоюю. Он вчора з продавщицею посварилася. Пішла в оцей фірмовий магазин, де морожених курей продають купити крилець та грудку на вечерю, бо внуки мали прийти, дивлюся: на весах нічого немає, а вони вже 16 грамів показують. – І ти видивилася? А кажеш, що сліпа, – здивувалася Палажка. – Так у них же електронні, такі, шо зразу й ціну показують, – продовжила Параска. – Зважила вона мені грудку за 25 грн. 50 коп., зняла, а на весах осталося 16 грамів, ціна за кілограм 25.50, вартість 0.41 коп., зважила крилець – ще 33 копійки доплюсувалося. А ше заокруглила копійки в більшу сторону. Таким чином надурила мене зразу на 80 копійок. Я ж її і питаю, а шо це веса у вас зразу на 16 грамів накручені, чи шо це таке? Вона зразу ж захвилювалася: ой не знаю, не знаю, все правильно, їх же перевіряють, можете в іншому магазині переважити, якшо мені не вірите, а ці 16 грамів самі чогось то вискакують, то пропадають. Не знаю, шо це таке. Чимось там поклацала, все погасло і знов засвітилося, але тепер вже стали всі нулі. Це ж скільки вона додатково собі в кишеню має коли з кожного майже гривню додатково націнює, а якшо в неї там черга стоїть… – Та дурять нас на кожному кроці. Добре, що сказала, тепер буду і я слідкувати як хто мені шо зважить, і шо там ті веса показують. Треба буде ше калькулятора з собою брати, а то теж в одному магазині мені нещодавно масло на п’ять гривень дорожче продали. Прийшла, порахувала, дивлюсь, що заплатила в общому більше, ніж воно насправді стоїть все разом. Пішла назад, а продавщиця ше й старою та дурною обізвала, шо я вже не помню, шо ше шось купляла. Добре, шо друга продавщиця моя знайома і все бачила, та й сказала ті, шоб вона віддала мені ті 5 гривень назад. – Ото ж так, поки не пересваришся з усіма – нічого не буде, – із зітханням сказала Параска. – Але не всі ж вони дурять. Он кури нестися не хочуть, то купляю яйця в ларьку напроти церкви. Там і свіжі завжди, і продавщиця така приємна: і вислухає про твої проблеми, і побалакає з тобою, і якось 20 копійок не хватало, то сказала: іншим разом занесете. – Ой лишенько, – раптом скрикнула Палажка. – Я ж там поставила борщ варитися, а це до тебе за сіллю на дві хвилинки заскочила. Все побіжу, а то вже й не буде шо солити. – Біжи, біжи, – сказала Параска, протягуючи сіль сусідці. – Забігай ввечері, та й побалакаємо.
Це літературний твір, який не претендує на досконалість, а тому будь-які збіги з реальними людьми та подіями випадкові. Проте, шановні читачі, дві «бойові» язикаті бабці можуть обговорити ще безліч проблем, а тому ми чекаємо і від вас різноманітних, болючих та цікавих пропозицій, які можуть стати темами для їхніх балачок.
С другом вчера пиво пьем, рассказывает: "Вот в Сочи полетим всей семьей. Хоть сын первый раз самолетом полетает. Да и я полностью никогда не летал. Взлетал много раз, а ни разу не садился". Служил он в десанте...
Погода
Співпраця
До уваги керівників підприємств, установ та організацій! Якщо у вас виникає потреба повідомити христинівчанам якусь інформацію, прозвітуватися про проведену роботу чи оприлюднити якісь інші матеріали (окрім реклами), надсилайте їх на E-Mail: admin@khrystynivka.com або через форму "Зв'язок з адміністрацією" і в найкоротші терміни Ваш матеріал з'явиться на сторінках нашого сайту. Розміщення БЕЗКОШТОВНЕ (за винятком рекламних матеріалів)
Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку на сторінках Вашого сайту чи блогу
HTML-код
BB-код
HTML-код
BB-код
Статистика
Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0
Використання матерiалiв сайту "Провінційне містечко Христинівка" дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.khrystynivka.com Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить підпис "Олександр Неситов" у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на публікацію даних матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора. Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали, коментарі користувачів, за достовірність приватних оголошень, привітань та реклами.
Параска якраз готувала обід своєму Степану, як у дворі загавкала Жучка і почувся чийсь голос:
