Тисни на картинку та передплачуй газету "Христинівська сорока" не виходячи з дому
Реклама
Запрошуємо до співпраці
Шановні друзі!
Якщо у Вас є цікава інформація, Вам стало відомо, що десь щось сталося чи тільки має відбутися, почули нові христинівські плітки, або ж Ви переконані, що про щось потрібно написати - повідомляйте! E-Mail для зв'язку: Тел.: 063-810-54-36 097-704-51-82 (Неситов Олександр Віталійович) Конфіденційність гарантується. За цікаві повідомлення - невелика винагорода. Пишіть, телефонуйте. Можливо, подарунок чекає саме Вас!
Минулого тижня став свідком незвичайної за своєю жорстокістю забавки двох хлопчаків віком років тринадцяти. Один підкидав кошеня вгору і воно падало на асфальт, знову піднімав і підкидав, а інший все це знімав на телефон.
Не зумівши пройти мимо, вирішив поспілкуватися з батьками цієї дитини. На порозі будинку мене зустріла жінка років тридцяти:
– З газети? – одразу впізнала вона мене. – Чого це Ви до нас?
– Ану йди-но сюди!.. Зараз я тобі покажу!.. – крикнула жінка своєму синові, дізнавшись про всю історію. Та той уже знову був десь на вулиці. – Знаю, що все одно ж про це напишете. Та якщо можна, хоча б прізвище наше не вказуйте. Не хочу, щоб усі сусіди пальцями тикали. В мене й так проблем вистачає.
Марина (ім’я змінено. – Авт.) вийшла заміж у 18 років уже вагітною. Спочатку все складалося ніби і добре, та через рік чоловік почав пити. Все більше і частіше. Але сина любив і абсолютно все йому дозволяв. Казав, що той і сам зрозуміє що можна, а чого ні, коли підросте. Через деякий час позбувся роботи, знайшов іншу, некваліфіковану. Тепер уже Марина тверезим свого «коханого» майже не бачила – колеги всі п’ють, та й за частину робіт часто розраховуються пляшкою. Почалися сварки, бійки. Чому не розлучилася? Однозначно відповісти не може. Говорить: «Все-таки він батько мого сина…» Грошей майже не приносив, тож Марина була змушена влаштуватися на ще один підробіток, щоб вистачило на трьох. Вихованням дитини вже майже ніхто не займався – батько або на роботі, або спить п’яний, мати – на роботі. Спочатку ще трохи наглядала бабуся, та коли рік тому, вдаривши хлопця за якусь провину, отримала палицею по спині, більше внука бачити не бажає. Сказала, що той росте таким самим, як і його батько. Ото лише відмінність, що ще не п’є горілки, хоча з цигаркою та пляшкою «слабоалкоголки» кілька разів уже ловили.
– От що мені з ним робити? Не слухається. Кричи, не кричи, бий, не бий – однаково. Вчитися не хоче. Гроші з гаманця краде. Спробувала звернути на це увагу чоловіка, так він, п’яний, його так побив, що Серьожа два дні не міг встати. Тепер стараюся про різні провини сина чоловікові і не розказувати. Та й йому, по-моєму, уже все байдуже. А Серьожа стає тільки гіршим. Уже й вчителі почали додому приходити, бо як не з одним то з іншим у школі поб’ється, то ще щось витворить. Одного разу і чоловік був вдома – думала, знову поб’є, але обійшлося, сказав: «Молодець. Так тримати. Майбутній боксер-чемпіон росте». Вчителька була шокована…
* * *
Звідки ж береться дитяча жорстокість? В цьому випадку ніби все ясно: вихованням дитини майже ніхто не займався, та і сім’я не зовсім благополучна. А будь-яку сварку чи то грубіянство з боку батьків дитина всмоктує в себе як губка, а потім вважає нормою поведінки. Якщо дитина бачить або відчуває в сім’ї насильство, то така модель стає для неї зразком поведінки, цінністю і бажанням. Якщо дитину побив тато і щоб помститися хлопчик потім помучив тварину, то він ніби стає сильним, «як тато». Насильство знімає частину внутрішнього болю дитини, і цінність сили поступово заступає цінність відносин. Співпереживання вже сприймається як слабкість.
Не раз можна почути, що саме діти та підлітки стали винуватцями бійки або грабіжництва, що маленький хлопчик з сусіднього дому замучив мале кошеня, або про те, як діти знущалися над своїми однолітками. Дитяча жорстокість інколи вражає… Тепер нікого не здивує, як з уст зовсім юних дітей можуть лунати образливі, в’їдливі слова, що ранять душу і викарбовують на серці страшні рубці, які не здатен загоїти навіть час. Жодна людська вада не повинна бути об’єктом висміювання. Та це розуміють, на жаль, лише дорослі. А як втовкмачити це у голову підліткам, які живуть лише сьогоднішнім днем і звикли бурхливо висловлювати свої емоції, не задумуючись над наслідками?
Можна звинувачувати і батьків з їх вихованням і вулицю, наші насильницькі фільми та споживацький принцип у всіх сферах життя. Але, мабуть, головна причина у самій дитині, десь повинна у неї бути совість, якесь розуміння того, що межа переходиться, що так НЕ МОЖНА робити. І пояснити цю межу мають саме батьки. І в цьому й полягає завдання батьків – виховати з дитини істоту соціальну, неагресивну, фізично й духовно розвинену.
Проблема навіть не в дітях, а в батьках. Батьки мають адекватно реагувати на погану поведінку дітей і вчити їх змалечку, вчасно робити зауваження, чітко визначити межі дозволеного й забороненого. Норми поведінки закладаються з раннього дитинства. Потім може бути пізно.
Як якось сказала одна моя знайома: «Все починається ще з пісочниці. Звісно, корективи у виховання вносить і вулиця, і суспільство, яке тільки споживає, і фільми насильницькі. Але коли дитина у пісочниці чи на майданчику починає ображати інших дітей, а з боку батьків у кращому разі відсутні зауваження, а в гіршому вони її агресивну поведінку ще й заохочують… Коментарі зайві. Подібне майже кожного дня спостерігаю, і від того у мне болить душа. Що виросте з цих дітей? Коли на майданчику сидить купка батьків, щовечора п’ють пиво, палять, лаються матом, а діти гуляють самі по собі – про що може йти мова? Ні контролю, ні порад, як поводитись з іншими дітьми, як поділитись іграшками... Батьки самі вийшли погуляти... А діти «розрулюють» подібні ситуації, керуючись «я так хочу», а не «так треба», не дочекавшись реакції дорослих. Не з доброго дива діти стають жорстокими. Їм просто нема з кого брати приклад, як бути добрими. А найперший і найвагоміший приклад – батьки.»
Та і в цілком благополучних родинах також можуть виростати жорстокі діти. Є і батько, і мати та все ж чогось недогледіли у вихованні синочка. Чи так вже дмухали-хухали на нього, все дозволяли, виконували всі забаганки, ставали на захист, «розбираючись» з усіма, хто хоча б чимось образив їхнє чадо. Ось їх синочок і звик всього домагатися, почуваючи себе «центром всесвіту». А потім підріс, батьки сказали: ти вже великий. Скільки ще ми можемо за тебе бігати. Стидно вже. Розбирайся сам. Ось їхній синочок і починає домагатися всього сам, але, не знайшовши інших легких способів, починає домагатися кулаками і… підручними засобами, фізично усуваючи всіх, хто стоїть на його шляху.
Чи можна допомогти дитяті позбавитися від жорстокості та агресії? Психологи вважають, що зменшити частоту використання агресивних дій не так вже і складно, варто лише встановити суворий контроль, ввести покарання.
Але викорінювати погані вчинки лише покаранням не варто, дитина повинна зрозуміти, що світ сповнений не тільки жорстокості, а й любові. Ще з народження батьки повинні навчати дитину любити тварин, природу, своїх однолітків. Навіть якщо дитина в майбутньому зіткнеться з жорстокістю, що є неминучим, вона буде розуміти, що це погано і що так робити не варто. Такий підліток буде робити усе, аби з усіма жити в злагоді та турботі.
Та все-одно інколи виникають запитання, звідки в дитини з’явилися ті чи інші негативні риси характеру. Адже, здавалося б, виховували дитину лише на позитивних прикладах, розповідали, що таке добро і зло, і раптом виявляється, що все добре з душі вашого чада раптом кудись поділося. Напевно позначився вплив однолітків і деякі телевізійні передачі. Та хоч як було б шкода стикатися з подібними змінами у власній дитині, необхідно усвідомити для себе деякі речі.
По-перше, вам слід визнати факт того, що діти часто «одягають на себе маски», як, втім, це робить і більшість дорослих людей, а робиться це відповідно до ситуації.
Тому не варто дивуватися, що коли ви побачите свою спокійну і милу дитину, яку ви спостерігаєте в сімейному колі, іншою в обстановці поза стінами будинку, наприклад, на шкільній перерві або у дворі, коли він спілкується з однолітками. Вже там-то він виявляє все те, на що здатний, це може бути і грубість у розмові, і куріння. Тобто, ваше чадо буде робити все для того, щоб нічим не виділитися з компанії собі подібних, і не стати вигнанцем у хлоп’ячій компанії.
Таку ж зміну у поведінці можна спостерігати і серед дівчат, позаяк практично вся молодь чує одні й ті ж пісні, дивиться одні й ті ж серіали і передачі, адже в іншому разі буде дуже складно влитися до молодіжного колективу.
Але є й інші причини цього явища – жорстокі фільми, агресивні комп’ютерні ігри та Інтернет. Усе це формує психіку сучасної дитини. І все це вона потім переносить у реальне життя. Відчувши себе «крутим супергероєм», який вбиває по 10 чоловік за секунду у комп’ютерній грі, дитина бажає стати такою ж і в реальності. Могутній вплив на дітей має також вулиця. Крім того, через зайнятість на роботі батьки не контролюють дітей, і вони полишені на самих себе. Не дивно, що існує безпосередній зв’язок між проявами дитячої агресії і стилем виховання в сім’ї. І починається все ніби з дрібниць, які потім переростають у великі проблеми.
* * *
І на завершення кілька думок з приводу ситуації:
Олена Василівна, 52 роки, бухгалтер: Я виховала двох нормальних синів. Ніколи ніяких скарг на них не було ні від учителів, ні від сусідів, ні від однолітків. Але і за себе вони також могли постояти. Тепер уже одружені і так само виховують і своїх дітей. Що б я зробила у ситуації про замучене кошеня? Найперше, що спадає на думку – добре тріснути тих дітей об стінку, бо це ж НЕлюди. З іншого боку, якщо це зробити, то дитина, замість того аби усвідомити, що вона зробила ДУЖЕ погану річ, ще більше озлобиться. Тому однозначно тут потрібен толковий психолог для всіх, і дітей і батьків.
Тетяна Михайлівна, 34 роки, економіст: Я бачила на телефоні відео, де 3 дівчинки (дівчинки?) били іншу. Років їм було десь 13-14. Це було жахливо. А що ж відчувають ті діти, яких б’ють. Вони ж, напевно, навіть не мають кому пожалітися, бо бояться вдома щось сказати. Навіть не уявляю за що можна так бити. Просто, щоб показати, який (яка) ти крутий? А що ж виросте з тих дітей? А батьки, напевно, думають, які хороші в них діти. Чи може вони навіть не звертають увагу, які ростуть їхні діти. Для мене це незрозуміло, дико і неприпустимо. Але як вберегти своїх дітей від насильства з боку однолітків в старшому віці?
Ігор, 32 роки, приватний підприємець: Можливо це виховання, або тому, що зараз таке суспільство! Діти швидко дорослішають, згадайте себе в 13-14, як ми були у нас такого не було, ну бились там хлопці і все! Як недавно сказала моя вчителька, зараз такий час, що є батьки які не займаються вихованням дітей, мають свої проблеми де гроші заробити, як сплатити кредит, і дитина відчуває брак уваги і виховання. Дітей просто відправляють в школу з думкою: нехай там виховують. А школа зараз не та, що була, погодьтесь!
Олена, 25 років, домогосподарка: Розкажу свою історію. Троє дівчаток по 4-4,5 роки ходять в один садочок, одна з них рідко туди ходить, бо часто хворіє. От дві дівчинки в парку гуляють, приходить дівчинка, яка рідко ходить в садочок, і ці двоє починають її штовхати (всі мами цих дітей сидять на лавці і не бачать, що роблять їх діти). Дитина починає плакати, на що двоє інших починають з неї сміятися і обзивати «рьова-корова». А що від такої поведінки дітей чекати далі – чого хочеш!!! Дівчинка розплакалася і пішла до мами жалітися, а мама вчить, що потрібно давати здачу коли тебе ображають.
Може, ми стали байдужішими, може, ми віддаємо дітям замало тепла чи самі для них – не найкращий приклад? Може, саме час вводити у дитсадки та школи уроки милосердя, ще більше розповідати про мораль та доброту. Тільки не мовчати про це. Бо ми ж не хочемо бачити наше наступне покоління жорстоким.
Реальный пиздец - это когда на вопрос "Серёга, чё вчера со мной было?" тебе приходит ссылка на уоutubе.
Погода
Співпраця
До уваги керівників підприємств, установ та організацій! Якщо у вас виникає потреба повідомити христинівчанам якусь інформацію, прозвітуватися про проведену роботу чи оприлюднити якісь інші матеріали (окрім реклами), надсилайте їх на E-Mail: admin@khrystynivka.com або через форму "Зв'язок з адміністрацією" і в найкоротші терміни Ваш матеріал з'явиться на сторінках нашого сайту. Розміщення БЕЗКОШТОВНЕ (за винятком рекламних матеріалів)
Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку на сторінках Вашого сайту чи блогу
HTML-код
BB-код
HTML-код
BB-код
Статистика
Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Використання матерiалiв сайту "Провінційне містечко Христинівка" дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.khrystynivka.com Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить підпис "Олександр Неситов" у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на публікацію даних матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора. Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали, коментарі користувачів, за достовірність приватних оголошень, привітань та реклами.
Минулого тижня став свідком незвичайної за своєю жорстокістю забавки двох хлопчаків віком років тринадцяти. Один підкидав кошеня вгору і воно падало на асфальт, знову піднімав і підкидав, а інший все це знімав на телефон.
