 «Свято свят і торжество торжеств» – так іменують Великдень православні християни. Цього дня весь християнський світ відзначає воскресіння Ісуса Христа з мертвих – подію, яка стала символом перемоги добра над злом, світла – над темрявою.
Новозавітний, християнський Великдень був установлений апостолами після Хресної смерті й воскресіння Ісуса Христа як свято виходу з життя гріховного і знайдення життя вічного.
Ворота раю відкриті
Того, хто помре на Великдень, вважають дуже щасливим, бо саме цього дня ворота раю відкриті, й душа без усякого суду потрапляє туди.
Вважають, що у Великодню ніч відкриваються всі земні скарби, які світяться на землі чарівними вогниками, проте побачити їх може лише дуже мала дитина, помисли якої чисті.
Чистий четвер
Шанованим днем є останній четвер, що передує Великодню – чистий, або Великий четвер. Цього дня потрібно купатися або обливатися водою на світанку, обкурювати житло від будь-якого зла, прибирати в ньому, фарбувати й розмальовувати яйця, виготовляти й випікати паски.
Крашанки й писанки
Невід’ємною частиною Великоднього свята є крашанки й писанки. Яйце – це символ весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду.
В Україні існують два види фарбованих яєць: крашанки й писанки.
Крашанки – це варені яйця, пофарбовані природними барвниками одним кольором: жовтим, коричневим – від лушпиння цибулі, червоним – від соку буряка тощо. Крашанки їдять, коли граються діти у великодні ігри.
Писанки – це сирі яйця з нанесеними на них символічними візерунками. В давнину писанки не варили, щоб не вбивати живу силу зародка. Сьогодні люди не надають писанкам такого значення, тому часто трапляються писанки з варених або видутих яєць.
Прикмети на Великдень:
Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні падатиме дощ.
Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.
Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня – льон.
Що ж то за свято – Великдень?
Сьогодні воно має й іншу назву – Пасха. З’явилася ця назва в кінці першого тисячоліття, коли на українську землю прийшло християнство. Цей день вважається днем воскресіння Ісуса Христа. Та саме свято народилося набагато раніше. Про це розповідає міф.
Се є найдавніше свято в Україні. Зародилося воно сім тисяч років тому, коли, за легендою, "плуг упав з неба"! А було так... Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. Зібрались вони якось на полювання. Вийшли в степи неозорі, а жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвенить. Вражено зупинився Яр і мовив:
– Не хочу я, братове, турів полювати, молодих биків стрілами поціляти, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном, та зібрати врожай, та хліба напекти людям на здоров’я.
Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо.
І гукнув старший брат Тур: «Се моє!» Хотів схопити плуга – аж він полум’ям зайнявся. Відсахнувся в страхові Тур.
«Се моє!» – прокричав середульший брат. Але і йому сахнуло полум’я в лице.
– Ні, братове, се моє, – всміхаючись, мовив Яр. Він підійшов і взяв золоте ярмо, накинув на пару волів, що паслися поблизу, запріг їх у плуга золотого і проорав першу в світі борозну. А потім – другу, й десяту, і соту. Засіяв поле полтвою – пшеницею дикою, і зросла вона буйним колосом. Зібрав урожай Яр, і борошна намолов, і спік першу хлібину, і другу, й десяту, і соту. І людей частував. І навчив їх орати, сіяти й хліб ростити. За все те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. І став Яр – Ярилом, богом весняних робіт і родючості. І спускався він на землю в той весняний день, коли можна було засівати землю зерном. І то був ВЕЛИКДЕНЬ. Тобто Великий День хлібороба. Святий День.
Дата святкування Пасхи встановлюється наперед і кожен рік припадає на різні дні – з 22 березня по 25 квітня за старим стилем.
Євангельська подія, на честь якої встановлена Пасха, а також пасхальні обряди найімовірніше запозичені з язичеських та іудейських культів і у переродленому вигляді пов’язані з особою Христа.
Спочатку християнські богослови не визнавали спорідненості Ісуса Христа з язичеськими воскресаючими богами. Тільки євангельські твори вважали істинними, а легенди про язичеських богів – вигадкою.
Християнське оформлення свята мало змінило сутність язичеських обрядів. Землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею, і можуть впливати на її родючість. Саме з цими інтересами і бажаннями землеробів була тісно пов’язана весняна поминальна обрядовість.
Підготовка до свята
До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту – одного з найсуворіших постів – саме стільки провів в пустелі Ісус Христос до свого розп’яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна «прислуховуватися» до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається Страстна Седмиця.
Особливе значення має Страстний Четвер – день, коли Ісус разом зі своїми учнями на Таємній Вечері розділив святкову трапезу. Цей день ще називають Чистий Четвер, і всі православні по можливості намагаються причаститися. Ввечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Страстей Христових.
В Страстну П’ятницю з церкви виносять плащаницю – шмат тканини, в яку було загорнуто тіло Христа, де він зображений в гробу. В цей скорботний день приписується нічого не їсти.
В давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом і вином. В пам’ять про це в Страстну Суботу святять їжу. Під час служби священики міняють буденний одяг на святковий.
В ніч Воскресіння Христа, проводиться святкове богослужіння (великодня Служба Божа), святяться паски і яйця. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скоромне», тобто їсти непісні страви. Багатий пасхальний стіл є символом небесної радості і символом вечері Господньої.
Святкування Великодня
Великодня служба божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщав, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину воскрес!» Після служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починали процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок крашанок, ковбас, хріну, сала, тощо. Господині збирають їх в кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках i починають розговлятися.
Розговляються насамперед свяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого має бути смаженина, часник, полин, хрін і сіль.
Великодні свята закінчуються поминанням мертвих – молитвою і тризною «на гробках». У могильні гробки закопують яйця та шкаралупу від з’їдених яєць, кості зі свяченого м’яса, свячену сіль, тощо; виливають і чарку горілки: «їжте, пийте й нас, грішних, поминайте». Часом цокаються крашанками об могильний хрест, надбивають їх, а потім віддають перехожим. Крім крашанок, в нашій місцевості, дітям роздають цукерки та інші ласощі, а паски – старим людям, щоб помолилися за померлих.
Дата святкування
Дату святкування Великодня врегулював Перший Вселенський Собор в Нікеї 325 року. До цього в різних помісних Церквах святкували Великдень в різні дні. Були й такі, що святкували Великдень разом із євреями. Тож Нікейський собор постановив, що не вільно християнам святкувати Великдень, коли євреї святкують Пасху: «Епископ, свештеник или ђакон, који буде празновао васкрсење Христово пре пролећне равнодневице и заједно са Јудејима, нека буде свргнут» (Апостольські Правила, канон 7).
Дата Великодня має випадати на першу неділю після першої весняної повні місяця, яка наступає після весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю припаде й єврейська Пасха, то святкування Великодня переноситься на наступну неділю. Щоб уникнути помилки при визначенні Великодньої неділі, постановлено також, що єпископ Олександрії повинен повідомляти дату Великодня щороку наперед.
Великдень буває не раніше 4 квітня (22 березня старого стилю) і не пізніше 8 травня (25 квітня старого стилю).
Наприкінці IV сторіччя щорічні послання Олександрійських єпископів, було замінено Пасхалією, яка охоплювала більшу кількість років. Перша така пасхалія була оголошена в 388 році патріархом Тимофієм Олександрійським. В 436 пасхалія була видана вже на 95 років наперед (з 436 по 531 роки) одним із його наступників, святим Кирилом Олександрійським.
Відмінність у датах святкування Великодня у християнських церквах
Православна та греко-католицька Церкви дотримуються юліанського календаря. Відповідно до нього складаються і пасхалії. Римо-католицька Церква у 1582 році перейшла на новий календар, запроваджений папою Григорієм XIII і відомий під назвою «григоріанського», або «нового стилю». В зв’язку з цим було запроваджено й нову пасхалію. За григоріанським календарем весна починається на тринадцять днів раніше від юліанського, внаслідок чого виникає різниця в датах святкування Великодня. Також трапляється, що в католицькій Церкві Великдень припадає разом із єврейською Пасхою, а іноді навіть і раніше від неї, хоч це й суперечить постанові Нікейського Собору. Разом із католиками святкують Великдень за новою пасхалією і протестанти. Православні ж усіх Церков святкують Великдень згідно з постановами Нікейського Собору, – тому й дуже рідко буває, що всі християни святкують Великдень разом.
Свято Великодня в Україні сьогодні символізує загальне відродження та обновлення. Великдень – свято радості і позитивних емоцій. Великдень – це свято весни, весняного сонця, та природи, що відроджувалась після довгого сну. Свято цілковитої перемоги весни над зимою, перемоги життя над смертю, свято подружньої любові та злагоди в родині.
Підготував Олександр Неситов
Храм Київського патріархату
Храм Московського патріархату
|
