Тисни на картинку та передплачуй газету "Христинівська сорока" не виходячи з дому
Реклама
Запрошуємо до співпраці
Шановні друзі!
Якщо у Вас є цікава інформація, Вам стало відомо, що десь щось сталося чи тільки має відбутися, почули нові христинівські плітки, або ж Ви переконані, що про щось потрібно написати - повідомляйте! E-Mail для зв'язку: Тел.: 063-810-54-36 097-704-51-82 (Неситов Олександр Віталійович) Конфіденційність гарантується. За цікаві повідомлення - невелика винагорода. Пишіть, телефонуйте. Можливо, подарунок чекає саме Вас!
Кожна людина була колись молодою, повною сил та енергії, красивою, здоровою. Але минають роки. Невблаганне життя крокує в ногу з часом і веде нас усіх за собою.
Старість. Старість і важке життя на руках виписуються. На старечій долоні все написано, вся історія рідної хати, саду, городу, тої землі, що годувала стільки років.
Старість – це заключна фаза в розвитку людини. У житті людини у певному віці проявляються інволюційні ознаки (інволюція – зворотній розвиток), що виражаються у зовнішньому вигляді, зменшенні життєвої активності, обмеженні фізичних можливостей.
Однією із закономірностей старіння є його нерівномірність у порушенні функцій (пам’яті, інтелекту, уваги, фізичної сили). Старість наближається до людини двома шляхами: через фізіологічне ослаблення організму та шляхом зниження сили і рухливості психічних процесів.
Дехто вбачає в особистості старої людини обов’язкове послаблення інтелекту і пам’яті та утворення характерологічних пороків, таких, як скупість, консерватизм, сварливість та ін. У їх уявленні стара людина – це істота слабка, покинута і самотня. Старість робить людину карикатурним зображенням самої себе.
Іншої крайньої точки (позитивний підхід) у поглядах на старість дотримуються дослідники, які схильні захоплюватися «чарівністю старечого віку». Основу його складають ті спостереження над старіючими людьми, в яких є невідповідність між духовним та фізичним, коли духовний та інтелектуальний потенціал не лише не знижується, а може і зростати. Тому підхід, який передує старечому недомаганню, називають «кращими роками». Саме це мається на увазі, коли говорять про щасливу старість.
Щаслива старість – це особливо благоприємна форма старіння.
Для таких старих людей типовим є прагнення переосмислити свій минулий життєвий досвід, передивитися минулі установи і правила. Отже, щаслива старість – це задоволеність новим життям, своєю роллю у цьому житті.
Та не можна назвати старість щасливою для 82-річного жителя м. Христинівка Леоніда Степановича. За своє життя виховав двох синів, а на старість залишився самотнім. Один син далеко – у східній Україні, а другий, хоча і живе майже поряд, та після того, як рік тому померла мати, дружина Леоніда Степановича, повністю забув про свого батька. З якихось причин, можливо, матеріальних, так як Леонід Степанович вирішив, що будинок після його смерті буде належати сину, який працює агрономом на сході України, а не цьому, який живе в Христинівці, між ними пробіг чорний кіт. Вони стали чужими один одному і винні в цьому самі.
Андрій, христинівський син, вже третій раз одружився, та й, кажуть, любить випити. Почав цим зловживати в останній період і Леонід Степанович.
Єдиною людиною, яка піклувалася про Леоніда Степановича була працівник товариства Червоного Хреста. Залишившись нікому не потрібним, пенсіонер дедалі частіше почав задумуватися про смерть. Все частіше його почали відвідувати думки про самогубство. Неодноразово він ділився цими думками з іншими. Проте, уваги на це ніхто не звертав, вважаючи: «Напився дід та й верзе казна-що».
Але, як виявилося, Леонід Степанович говорив правду. Одного липневого дня увечері, він приладнав до газової труби резиновий шланг та протягнув його у спальну кімнату. Відкрив газ. А коли газу трохи зібралося – підпалив. Стався вибух, почалася пожежа. Пенсіонер отримав опіки тіла найвищого 4-го ступеня, які уже не сумісні з життям.
Споконвіку в українській традиції відповідальність за виховання дітей несли батьки. Вони відповідали за них перед світом.
Як можуть батьки на старості претендувати на любов своїх нащадків, якщо вони самі не мають часу для них. А потім дорікають комусь тим, де самі не допрацювали. Адже найпростіше – звинувачувати когось. А що ви зробили, щоб цього не було? Як правило, ніхто нічого не може сказати. Бо проблему треба вивчити й почати діяти, а не шукати винуватих.
Ми підростаємо, і разом з нами підростають молодші покоління, діти стають дорослими людьми, а недавно усміхнені молоді люди – дідусями та бабусями. Дехто думає, що потрібно зневажати людину у старості, але це твердження є дуже несправедливим. Навпаки, до людини похилого віку потрібно ставитись з повагою і турботою, в усьому допомагати їй, підтримувати, піклуватися про неї. Бувало багато випадків, коли дитина росла, оточена любов’ю, ласкою, родинним теплом. Батьки все дозволяли їй, виконували найменші примхи. Пройшов час. Дитина підросла і відчула, що старі та немічні батько і мати їй більше не потрібні, що вони лише заважають своїми порадами та проханнями. Не уявляю, як крається серце і болить душа в їх батьків!
Не зневажай людину у старості! Завжди пам’ятай і постав собі, як гасло: «Стався до людей так, як ти хотів би, щоб ставились до тебе».
І вся біда в тому, що ні батько, ні син не усвідомлюють другорядності зовнішніх факторів, упереджено і запально аналізуючи вчинки один одного. При цьому не здогадуються критично оцінити свої власні.
З етичних міркувань імена реальних учасників змінено. В даній статті піднімається лише проблема стосунків між старіючими батьками і дітьми та наслідки непорозумінь між ними. Усі висновки та роздуми, які викладені у статті, є художнім вимислом автора, можуть не мати нічого спільного з реальними учасниками, подіями і причинами, які призвели до трагедії, а подані лише як тема для роздумів.
Мама рассказала. СССР. Время дефицита. Норковые шапки в большой цене. Ехала её знакомая в метро и заснула. Просыпается, а шапки нет! Зато мужик напротив сидит в её шапке, как ни в чём не бывало. Та, со спокойным видом встаёт, становится рядом, и в тот самый момент, когда двери уже готовы закрыться, она срывает с мужика шапку, и вылетает из вагона! Так, с достоинством и с шапкой, возвращается домой, снимает пальто, а её головной убор - в капюшоне...
Погода
Співпраця
До уваги керівників підприємств, установ та організацій! Якщо у вас виникає потреба повідомити христинівчанам якусь інформацію, прозвітуватися про проведену роботу чи оприлюднити якісь інші матеріали (окрім реклами), надсилайте їх на E-Mail: admin@khrystynivka.com або через форму "Зв'язок з адміністрацією" і в найкоротші терміни Ваш матеріал з'явиться на сторінках нашого сайту. Розміщення БЕЗКОШТОВНЕ (за винятком рекламних матеріалів)
Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку на сторінках Вашого сайту чи блогу
HTML-код
BB-код
HTML-код
BB-код
Статистика
Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Використання матерiалiв сайту "Провінційне містечко Христинівка" дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.khrystynivka.com Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить підпис "Олександр Неситов" у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на публікацію даних матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора. Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали, коментарі користувачів, за достовірність приватних оголошень, привітань та реклами.
