Тисни на картинку та передплачуй газету "Христинівська сорока" не виходячи з дому
Реклама
Запрошуємо до співпраці
Шановні друзі!
Якщо у Вас є цікава інформація, Вам стало відомо, що десь щось сталося чи тільки має відбутися, почули нові христинівські плітки, або ж Ви переконані, що про щось потрібно написати - повідомляйте! E-Mail для зв'язку: Тел.: 063-810-54-36 097-704-51-82 (Неситов Олександр Віталійович) Конфіденційність гарантується. За цікаві повідомлення - невелика винагорода. Пишіть, телефонуйте. Можливо, подарунок чекає саме Вас!
За кілька днів до святкування 65-річниці Дня Перемоги у читальному залі Христинівської районної бібліотеки відбулася презентація художньо-документальної повісті Миколи Павловича Мазурика «Серця живуть вірністю», яка була видана у Санкт-Петербурзі під редакцією професора О.Т. Гречко. В анотації до книги є такі слова: «Кажуть, що кожна крапля води відбиває Всесвіт… Так і долі людські несуть відбитки добра, зла і всіх зворушень свого часу. У повісті Миколи Павловича Мазурика «Серця живуть вірністю» події відбуваються у 1941-1944 роки, під час фашистської окупації України на порубіжні Вінницької і Київської (зараз Черкаської) областей, – в селі Верхнячка, в навколишніх селах, в містах Христинівка, Умань, Тальне… Долі їх мешканців сповна відобразили життя більшості радянських людей, опинившихся під владою окупантів-фашистів, – німців, румунів, італійців, угорців…, місцевих зрадників. Мирні люди, які зазнали неймовірні тягарі і страти… Знищені села, родини, зламані долі. Оточенці, військовополонені, партизани, підпільники, багатьох націй в’язні фашистських концтаборів… Учасники місцевого опору – українці, росіяни, поляки… Молодь, схоплена під час поліцейських облав або під загрозою розправи з родичами відправлена на примусові роботи в Германію… Багато з них в неволі загинули. Заручники, у фашистських катівнях замучені і розстріляні. Читайте, думайте, схиліть голову перед світлою пам’яттю захисників Батьківщини і безвинних жертв…» Також у цій книзі, крім самої повісті, вміщено величезну кількість архівних матеріалів та фотографій.
Привітати автора з виходом книги прийшли друзі, знайомі, колишні колеги. Звучало дуже багато теплих хороших вітальних слів та спогадів. Учні Христинівської загальноосвітньої школи № 2, одягнені у військову форму, декламували вірші та розповідали про христинівських підпільників. Заслужений учитель України В.І. Криницький від імені дітей війни присвятив автору свій вірш. Начальник відділу культури і туризму М.І. Валюк, подякувавши за величезну творчу працю Миколи Павловича, нагородив ветерана грамотою держадміністрації за вагомий внесок у військово-патріотичне виховання підростаючого покоління, активну літературну поетичну діяльність та з нагоди 65 річниці великою Перемоги і 93 річниці з дня народження.
Дуже хвилюючою була постановка уривку з повісті М.П. Мазурика про допити підпільників фашистами. Артистам вдалося передати всю страшну атмосферу нелюдських знущань фашистів над полоненими та, ніби розчинивши стіни читального залу бібліотеки, перенести всіх присутніх у роки окупації.
«Я працював над повістю 15 років, – розповів Микола Петрович Мазурик під час інтерв’ю нашій газеті. – Вона була закінчена ще у 1985 році та друкуватися тоді було значно важче – потрібно було отримати дуже багато дозволів та підтверджень. Але я продовжував писати, п’ять разів переробляв повість. Був зв’язаний з письменниками Миколою Негодою та Кузьмою Грибом, надсилав їм рукописи, радився з ними. Вже було думав нічого і не робити, як до мене приїхав О.Т. Гречко, який сам родом з Верхнячки. Він цікавився різними історичними матеріалами та запропонував видати цю книгу».
Також Микола Петрович є автором багатьох інших прозових, поетичних творів та пісень. Деякі вже видані, а багато творів ще чекає свого часу, щоб, можливо, ще через кілька років, все-таки потрапити до читача.
Олександр Неситов
Біографічна довідка:
Микола Павлович Мазурик народився 2 травня 1917 року. Батько був кучером у Голяківського попа, мати теж завжди була в роботі, адже потрібно було доглядати і нагодувати четверо дітей. Жили бідно, насилу стягнули трохи грошей, щоб купити конячину, а на воза коштів не вистачило, та батьки всі сили віддали, щоб діти вчилися. І чотири класи Микола закінчив у Шукайводі, п’ятий і шостий – у с. Христинівці, а сьомий (ФЗС) – у місті Христинівці в 1932 році. І знову поринув у вир громадського життя. Ставши колгоспником, працював їздовим, а у вільний час ходив від хати до хати, вчив грамоти людей, проводив агітаційну роботу. Трудився помічником табельника, заступником секретаря сільської ради. В цьому ж, 1932 році, районна газета вперше надрукувала його вірш.
Голодний 1933 рік чорною рукою згрібав усіх в загальну могилу, але сім'я Мазуриків вижила.
Злидні й голод погнали юнака на Донбас, де він пробув 2 роки. Працював і одночасно навчався на вечірньому факультеті театрального. Але й там було не солодко – повертається в рідний край.
І ось в Орадівці 452 учні початкових класів зустріли молодого вчителя, для якого школа стала театром – безмежним полем діяльності: де вчитель – це актор, а глядачі – учні. Тут Миколі Павловичу доля щедро наділила найсвятішу дорогу – до чистих дитячих душ, до щирих дитячих сердець. Цей дарунок долі сприйняв як покликання. Талант педагога проніс все своє життя. То були радісні дні. Чи тому, що учні розуміли свого вчителя, а може тому, що зустрілася на шляху старша піонервожата Саша. О, те кохання! Хто не звідав його, той не жив по-справжньому! З гарною, розумною, чорнобровою Олександрою Андріївною вони прожили все життя, ділячи смуток і радість, щастя і горе. Дружина подарувала Миколі Павловичу чотирьох синів-соколів Анатолія, Станіслава, Миколу та Віктора.
В 1939 році Микола Павлович іде в армію, а в 1941 солдат вже захищає рубежі Вітчизни. Але до зубів озброєний фашист прориває оборону радянських військ і виходить до берегів Дніпра. Дивізія, в складі якої воював наш земляк, потрапляє в оточення. Чудом вдалося прорватися в рідні краї, де хазяйнували чужинці. Звичайно, Микола Павлович не зміг змиритися з «новими порядками» та разом з такими ж патріотами у підпіллі вів нещадну боротьбу. Аж до самого визволення району не давали спокою партизани окупантам. Особливо активізувалася діяльність підпільників, коли приєдналися до партизанської бригади, очолюваної А.Г. Кондратюком. Це були 1941-1943 роки. А 1944-1945 роки – знову в діючій армії. Лейтенант 30-го окремого штурмового батальйону Ленінградського фронту. Нагороджений орденом Вітчизняної війни, медалями, орденом Б. Хмельницького.
Після переможних залпів – знову на педагогічній роботі. Учителем пропрацював півсотні літ, з них директором шкіл: Чайківської, Шукайводської, Ліщинівської, Верхняцької понад 35 років. Ні в яку хронологічну таблицю не впишеш ту титанічну роботу. Не віриться, що людина може так скрізь встигати. В кожній школі був створений чудовий драматичний гурток, яким керував сам директор. Керував і оркестром народних інструментів. В Ліщинівці організував хор і, з такими ж ентузіастами як сам, добився присвоєння йому звання народного. Був вимогливим, справедливим, але по-батьківському любив кожну дитину. За роботу на освітянській ниві Микола Павлович нагороджений безліччю грамот та знаком «Відмінник народної освіти УРСР».
Ось уже і заслужений відпочинок. Та серце ветерана не знає спокою. Вийшовши на пенсію, очолив у 1986 році ініціативну групу по створенню історико-краєзнавчого музею селища Верхнячки, став його директором. У 1991 році музею було присвоєно звання народного.
Хто ж він, цей невтомний Микола Павлович: педагог, артист чи літератор? Самодіяльна сцена для нього з дитинства і до цього часу залишалась духовним натхненням, це його частина щастя, адже театру був відданий весь вільний час: грав головні ролі і співав у хорі ветеранів, за що має багато подяк, почесних грамот районного і обласного масштабу, в тому числі і в 1990 році – Почесну грамоту за активну участь у творчій роботі Христинівського народного самодіяльного театру від обласного науково-методичного центру. Став лауреатом Всесоюзного огляду художньої творчості і нагороджений медаллю лауреата в 1985 році.
А може переважає літературна діяльність? 15 років очолював Микола Павлович літературну студію «Зажинок» при районній газеті «Трибуна хлібороба». Він і нині залишається її почесним головою. Пише з юних літ в різних жанрах. На тексти його віршів самодіяльні композитори Розумик В.І., Стригун В.С. написали музику, і пісні «Моє рідне село», «Згадка», «Пісні джерело» та інші ввійшли до репертуару Верхняцького самодіяльного хору. Був учасником в обласних конкурсах на кращу патріотичну пісню, двічі був переможцем.
А ще він учасник хору ветеранів.
Сотні його поетичних творів бачили світ на сторінках районної та обласних газет, а також їх друкували «Сільські вісті». Публікувалися і прозові твори: оповідання, нариси, гуморески, а також повість «Слідами долі» у 1999 році має рукописи повістей «Гірка правда», «Серця живуть вірністю», «Карпове гніздо», є цікава повість патріотичного змісту «Двічі репресований».
М.Мазурик пише і драматичні твори: «Право на вибір», «В одну ніч», «Справа №18», «Народний месник», «Сила довір’я», «Завалена криниця», яку поставив Христинівський народний самодіяльний театр. Ця п’єса була рекомендована Черкаським ОНМЦ для репертуару самодіяльних театрів області.
З самого дитинства в його душі живе вогник творчості, який пломеніє вже десятиліттями. Так, життя прожите не марно: виростив чотирьох синів, має внуків, правнуків, а скільком вихованцям засіяв найцінніші зерна людських чеснот – добро, чесність, людяність, милосердя. І їх вони несуть з собою по світу.
Человек, признающий свою ошибку, когда он не прав, - мудрец. Человек, признающий свою ошибку, когда он прав, - женатый.
Погода
Співпраця
До уваги керівників підприємств, установ та організацій! Якщо у вас виникає потреба повідомити христинівчанам якусь інформацію, прозвітуватися про проведену роботу чи оприлюднити якісь інші матеріали (окрім реклами), надсилайте їх на E-Mail: admin@khrystynivka.com або через форму "Зв'язок з адміністрацією" і в найкоротші терміни Ваш матеріал з'явиться на сторінках нашого сайту. Розміщення БЕЗКОШТОВНЕ (за винятком рекламних матеріалів)
Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку на сторінках Вашого сайту чи блогу
HTML-код
BB-код
HTML-код
BB-код
Статистика
Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Використання матерiалiв сайту "Провінційне містечко Христинівка" дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.khrystynivka.com Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить підпис "Олександр Неситов" у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на публікацію даних матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора. Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали, коментарі користувачів, за достовірність приватних оголошень, привітань та реклами. Сейчас только стоит сохранить номер телефона в skype для мобильного и можно звонить в зарубежье. | Руководство здесь, доска бесплатных объявлений скачать аську на телефон. | Безвредная и безотказная методика похудения, диета королевы скачать.
