Тисни на картинку та передплачуй газету "Христинівська сорока" не виходячи з дому
Реклама
Запрошуємо до співпраці
Шановні друзі!
Якщо у Вас є цікава інформація, Вам стало відомо, що десь щось сталося чи тільки має відбутися, почули нові христинівські плітки, або ж Ви переконані, що про щось потрібно написати - повідомляйте! E-Mail для зв'язку: Тел.: 063-810-54-36 097-704-51-82 (Неситов Олександр Віталійович) Конфіденційність гарантується. За цікаві повідомлення - невелика винагорода. Пишіть, телефонуйте. Можливо, подарунок чекає саме Вас!
3 липня 2010 року книжковий фонд Христинівської районної бібліотеки збільшився одразу на 2000 книжок з приватної бібліотеки відомого українського поета, нашого земляка Станіслава Зінчука – такий щедрий подарунок зробила бібліотеці його донька Соломія Зінчук.
– Сьогодні і важкий і радісний день, – розповіла під час інтерв’ю Соломія Станіславівна. – Тато збирав книги протягом всього життя, починаючи ще з дитинства, коли навчався у 6-7 класі, стараючись зекономити копійки і придбати нову книжку. Зараз батькова бібліотека нараховує більше 5 тисяч книг. Порадившись з мамою та родичами ми вирішили частину цієї бібліотеки передати сюди, на батьківщину. Батько заповідав поховати його на рідній землі та зберегти бібліотеку. Першу частину ми вже виконали, поховавши Станіслава Зінчука на Орадівській землі. Тепер виконуємо другу, передаючи книги до бібліотеки. Книги дуже різні, на всі смаки та вподобання: українська, російська, зарубіжна класика, сучасні автори, поезія, проза, драматургія, історія… Я думаю, що люди знайдуть те, що їх цікавить, візьмуть, почитають. А я, як філолог, переконана, що книжка повинна не стояти мертво на полиці, а розгортатися і читатися. І що більше вона розгортається – тим це краще. Сьогодні настала ера комп’ютерів, телевізорів, мобільних телефонів на яких також читають книги, але батько мене виховував, що книжка має бути друкованою і живою в руках. Передаючи книги, я вважаю, що це продовження батькової справи, і ці книги дуже потрібні людям, які проживають тут. Це була його мрія. Станіслав Зінчук мріяв про встановлення пам’ятника Івану Гонті – і ось він уже стоїть. Також він мріяв про те, щоб його справа не пропала даремно, і я впевнена, що його бібліотеку тут буде збережено та що вона принесе користь. Після цього ми поїдемо до Орадівської школи, де він навчався, щоб передати туди меморіальні речі, його друкарську машинку, робочий стіл, крісло, полиці на яких стояли книжки, фотокартки та створити куточок поета.
* * *
Станіслав Сергійович Зінчук народився 4 жовтня 1939 р. в с. Орадівка Христинівського району Черкаської області. 1 січня 1945 року втратив батька. «Сталінська феміда МВС-МДБ взяла батька в уславлені «їжакові рукавиці». Костоправи «обробили» його так, що якраз на Новий 1945 рік помер. Стояла крута зима. Хати потонули в снігах. Мамі ледве вдалося знайти копачів, які вибахкали в білих кучугурах татів довічний чорний бліндаж. Вони (тато – прим. О.Н.) лежали на лавці із заплющеними очима, загостреним носом і тримали на грудях схрещеними руками воскову свічку (дарунок своїх бджіл), здавалося, щоб хоч таким чином зігріти востаннє осиротілу оселю і присвітити нам у непроглядній темряві за вікном…», – згадує в автобіографічному творі «Екран пам’яті» Станіслав Зінчук. Тож, аби вижити в «найщасливішу епоху» довелося йому з 5 років напровесні місити багнюку колгоспного поля з надією знайти бодай кілька торішніх перемерзлих картоплин, а влітку, випасаючи козячу череду, назбирати бодай торбину колосків, які мали приорювати.
Закінчив Орадівську семирічну та Ягубецьку середню школи. Був відмінником, проте двічі його намагалися виключити за непоштиве ставлення до «батька всіх часів і народів». Перший раз за те, що випадково скинув на підлогу портрет Сталіна і вдруге, коли катаючись на лижах у день траура по померлому «вождю», занадто голосно сміявся.
Закінчивши школу зі срібною медаллю (та ставши першим орадівським медалістом), упродовж 1957-1962 років навчався на філологічному факультеті столичного університету імені Тараса Шевченка. Мріяв вступити на журналістику, але на цей факультет того року набору на було. «Напевне і на те була Божа воля, оскільки філологічний факультет дає значно більші знання з мов і літератур. А для людини , котра збирається писати, що може бути важливіше?!» – стверджував Станіслав Сергійович пізніше.
Вчителював у Київській школі-інтернаті № 25, працював у редакціях газет «Вечірній Київ» і «Хрещатик», журналах «Піонерія» та «Бюлетень ВАК України», видавництвах «Дніпро» і «Молодь», апараті Спілки письменників, міністерствах у справах національностей та міграції, у справах преси та інформації, Секретаріаті Верховної Ради.
Автор 21 книги, зокрема поетичних збірок, історичного дослідження «Іван Гонта» (1991 р.), фольклорних матеріалів «Орадівське весілля» (2001, 2002), книжки «Гайдамацька Січ» (2009 р.), до якої увійшли історичне дослідження «У ланцюгах стереотипів» та поема «Склик» в якій перед читачем оживають славетні ватажки повсталих, наш земляк Іван Гонта та Максим Залізняк із побратимами. Лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2005 р.) та Республіканського літературного конкурсу на кращий твір про людину праці (1986 р.). Окремі твори перекладено болгарською, вірменською, грузинською, їдиш, польською, російською та угорською мовами.
Почесний житель Христинівського району.
* * *
Коли вже готувалася стаття, до нас від читачів районної бібліотеки, які вже встигли дізнатися про цей щедрий подарунок, почали надходити слова подяки з проханням передати їх на адресу Соломії Зінчук. Недаремно ж кажуть, що книга – один з найкращих подарунків, які може отримувати людина. І як казав класик Дені Дідро: «Люди перестають мислити, коли перестають читати». Тож закликаю усіх не забувати про книги, частіше брати їх до рук. Бо освічена нація – це передова нація. А саме такими, найкращою нацією, і повинні бути ми – українці!
Олександр Неситов В статті використано уривки зі збірки автобіографічних нотаток Станіслава Зінчука «Екран пам’яті»
Мама рассказала. СССР. Время дефицита. Норковые шапки в большой цене. Ехала её знакомая в метро и заснула. Просыпается, а шапки нет! Зато мужик напротив сидит в её шапке, как ни в чём не бывало. Та, со спокойным видом встаёт, становится рядом, и в тот самый момент, когда двери уже готовы закрыться, она срывает с мужика шапку, и вылетает из вагона! Так, с достоинством и с шапкой, возвращается домой, снимает пальто, а её головной убор - в капюшоне...
Погода
Співпраця
До уваги керівників підприємств, установ та організацій! Якщо у вас виникає потреба повідомити христинівчанам якусь інформацію, прозвітуватися про проведену роботу чи оприлюднити якісь інші матеріали (окрім реклами), надсилайте їх на E-Mail: admin@khrystynivka.com або через форму "Зв'язок з адміністрацією" і в найкоротші терміни Ваш матеріал з'явиться на сторінках нашого сайту. Розміщення БЕЗКОШТОВНЕ (за винятком рекламних матеріалів)
Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку на сторінках Вашого сайту чи блогу
HTML-код
BB-код
HTML-код
BB-код
Статистика
Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0
Використання матерiалiв сайту "Провінційне містечко Христинівка" дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.khrystynivka.com Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить підпис "Олександр Неситов" у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на публікацію даних матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора. Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали, коментарі користувачів, за достовірність приватних оголошень, привітань та реклами.
