Тисни на картинку та передплачуй газету "Христинівська сорока" не виходячи з дому
Реклама
Запрошуємо до співпраці
Шановні друзі!
Якщо у Вас є цікава інформація, Вам стало відомо, що десь щось сталося чи тільки має відбутися, почули нові христинівські плітки, або ж Ви переконані, що про щось потрібно написати - повідомляйте! E-Mail для зв'язку: Тел.: 063-810-54-36 097-704-51-82 (Неситов Олександр Віталійович) Конфіденційність гарантується. За цікаві повідомлення - невелика винагорода. Пишіть, телефонуйте. Можливо, подарунок чекає саме Вас!
«Кілька років тому я сів у інвалідну коляску. Ось так – учора я був здоровий мужик, а сьогодні мене вже няньчать мої батьки. Мені здалося, що я перший інвалід в Україні. Принаймні, досвід попередників мене мало торкнувся. Я відчув провину за той час, поки був здоровим, тому що тоді абсолютно не цікавився проблемами інвалідів. І зрозумів, що інші здорові люди теж не цікавитимуться мною. Наші проблеми – це наші проблеми. І я почав думати, як можна їх вирішити». Ці слова належать людині в інвалідній колясці, якій якось я допоміг подолати високий поріг, при вході в одну з будівель.
І ось, 3 грудня, у Всесвітній день інвалідів, знову згадав саме про «тих, хто вижив», не лише в біологічному значенні цього слова, а й в духовному, професійному, загальнолюдському. Про тих, хто, говорячи «ми такі ж, як ви», справді відрізняється виключно станом здоров’я. І дізнавшись, що в одному з барів Христинівки приватний підприємець Валерій Костюк влаштував для кількох інвалідів зустріч та невеликий обід, я зразу ж туди вирушив.
За столиком сиділи чотири жінки та спілкувалися між собою. Одна з них, Любов, була в інвалідному візку, тримаючи на руках свого маленького синочка. З усіх лише одна Тетяна працює, за що безмежно вдячна керівнику РайСТ. Інші ж живуть на невелику пенсію, яку для них призначила держава.
– Сьогодні ніби і наш день, але цього ми не відчуваємо, – говорить Любов Удовенко. – Ніби у Христинівці і є наша організація, але, здається, що вона існує лише на папері. Практично майже нічого не робиться. Навіть і сьогодні зібрати інвалідів було неможливо. Ми до них телефонували, але люди вже нічого нікому не вірять. Я багато спілкуюся, їжджу по інших районах – там для інвалідів організовують дуже багато: і зустрічі спілкування, і «круглі столи», у їх організацій є свої приміщення, а у нас навіть і приміщення немає. Сьогодні нам пропонували їхати на заходи, які проводяться у Монастирищі. Але ж чи не краще влаштовувати подібні заходи у нас?
– Я б також хотіла жити як усі люди, – розповідає Тетяна. – Хотілося б піти до спортзалу. Звичайно ж, цього мені ніхто не забороняє, і не вижене, якщо я туди прийду. Але протягом всього часу мені доведеться помічати на собі осудливі погляди скоса, мовляв, чого ти сюди прийшла? Сиди краще вдома.
– Найперша проблема кожної людини, яка стала інвалідом – це подолати психологічний бар’єр, не замкнутися в собі, – продовжує Любов. – Але це досить важко. А тим більше, коли навколо тебе байдужість. Люди уже розчаровані, мабуть, тому нас сьогодні зібралося лише четверо. Та і ще однією проблемою є бар’єрність – я, наприклад, мало в яку будівлю можу потрапити без сторонньої допомоги. В багатьох місцях влаштували пандуси, але далі – високий поріг, або ще, в кращому випадку, одна-дві сходинки, які стають для мене нездоланною перешкодою.
Дійсно, жити можна по-різному. Основних варіантів два. Або сидіти у своїй колясці, скаржитися на відсутність уваги, грошей та роботи, або привертати до себе увагу, шукати роботу і заробляти гроші. Про трудові проблеми інвалідів відомо практично кожному – сьогодні й здоровому важко знайти роботу, а вже з обмеженими фізичними можливостями тим більше. Але навіть у тих, хто працевлаштувався, виникає безліч проблем. Роботодавці на роботу інвалідів просто не беруть.
Словом, зрозуміло, чому більшість інвалідів навіть не намагається шукати роботу і має величезні претензії до держави. Можна навіть сказати, що головна проблема інвалідів – інертність. Держава для них зробила практично все, що могла. У законодавчому плані. Тепер треба боротися за свої права, боротися за себе. Що ж до пандусів, то за них також треба боротися. Зібралися п’ять колясок перед будівлею без пандуса, або з високими порогами та сходами всередині – і вимагайте, щоб вас піднімали туди на руках. Надірвуть кілька спин і виправлять ситуацію. Це стосується не лише адміністративних будівель, але й, скажімо, барів та ресторанів. Я хочу до вас у ресторан – нехай офіціанти несуть мене на руках. Відмовити не посміють.
Та мало хто до цього готовий. Невже дійсно краще сидіти в чотирьох стінах, чекати, поки принесуть мізерну пенсію чи гуманітарну допомогу, замість того, щоб намагатися продовжувати жити повноцінним життям та вимагати від оточуючих належного ставлення до себе.
Підготував Олександр Неситов
Передрук, копiювання або вiдтворення даного матеріалу у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на використання матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора.
- Что заставляет мужчин гоняться за женщинами, на которых они не собираются жениться? - То же, что заставляет собак гоняться за машинами, которые они не собираются водить.
Погода
Співпраця
До уваги керівників підприємств, установ та організацій! Якщо у вас виникає потреба повідомити христинівчанам якусь інформацію, прозвітуватися про проведену роботу чи оприлюднити якісь інші матеріали (окрім реклами), надсилайте їх на E-Mail: admin@khrystynivka.com або через форму "Зв'язок з адміністрацією" і в найкоротші терміни Ваш матеріал з'явиться на сторінках нашого сайту. Розміщення БЕЗКОШТОВНЕ (за винятком рекламних матеріалів)
Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку на сторінках Вашого сайту чи блогу
HTML-код
BB-код
HTML-код
BB-код
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Використання матерiалiв сайту "Провінційне містечко Христинівка" дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.khrystynivka.com Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить підпис "Олександр Неситов" у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на публікацію даних матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора. Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали, коментарі користувачів, за достовірність приватних оголошень, привітань та реклами.
