 Якщо комусь потрібна допомога, не питай його про національність чи віросповідання. Скажи лише: «Оскільки ти в біді, я потурбуюсь про тебе, бо і ти, і я – люди»Луї Пастер
В житті, як на довгій ниві… Доля переповнює наше сьогодення щастям і бідою, надбаннями і втратами, багатолюддям і самотністю, здоров’ям і хворобами. Та коли настає скрутна хвилина, хочеться бути впевненим, що завжди є поруч люди з добрим серцем, чуйним словом, які ніколи не залишать віч-на-віч з бідою.
Тож кожен, для кого горе ближнього – особистий біль, повинен зробити свій внесок у справу доброчинності та милосердя і дати надію беззахисним. Адже ваш навіть і незначний внесок у скарбничку добрих справ, увага, турбота, чуйність, благочинність для бідних та знедолених є єдиною надією у морі життя. Не забувайте про те, що потерпілим і самотнім потрібні як матеріальна підтримка так і тепло душі, втішне слово, яке не вимірюється в гривнях, кілограмах чи літрах.
 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Організація Товариства Червоного Хреста спільно із завідуючою кабінетом «Довіра» у райполіклініці Аллою Леонідівною Плахотнюк провели у ряді шкіл конкурси малюнків, рефератів, лінійки, виховні години, бесіди, лекції, зустрічі з лікарем. Усі ВІЛ-інфіковані району отримали продуктові набори.
3 грудня – День інвалідів, чи як їх ще називають, людей з особливими потребами. Як живеться їм у суспільстві, в якому і цілком здорові люди часто потрапляють у скрутне матеріальне становище, потерпають від економічних негараздів? Чи уважні ми до їх проблем, чи переймаємося їх болем, чи ставимося до них, як до рівних собі?
Не всі можуть відповісти на ці питання впевнено, адже у нас є відмовки, виправдовування через зайнятість, стомленість, якісь поважні причини… Ми інколи не помічаємо, що поряд з нами мешкають тисячі людей, що потребують нашої допомоги і, насамперед, звичайної уваги, чуйності, доброго слова й теплої усмішки, чи потиску руки.
5 грудня – День волонтера. Як часто у людини виникає бажання зробити щось задарма? Попросту, щоб допомогти комусь? Не собі чи своїм близьким, а стороннім, незнайомим людям. Так, щоб відчути задоволення від виконаної справи, від того, що ти зробив щось корисне, важливе для інших.
Серед нас є одна дуже надзвичайна категорія особистостей, ім’я якої – волонтери. Це – саме ті відчайдушні індивідуальності, які не роздумуючи вирушать на допомогу дітям, людям похилого віку та усім, хто потребує підтримки.
Що штовхає їх на таке самовіддане, безкорисливе ставлення до інших? Думаю, насамперед – небайдужість до страждань, уміння співчувати та проникатись чужим болем, відчуття відповідальності та, можливо, віра в те, що кожна добра справа зробить тих, хто потребує уваги, хоч на мить щасливішими.
Хоча, може бути, що вони навіть не замислюються над якоюсь вигодою від своїх дій, а тільки відчувають цей поклик всередині. Майже у кожній школі, в кожному класі створені волонтерські загони. Можливо, не всі вони працюють належним чином, але тим не менше, вкладають свою частку у спільну скарбничку добрих справ.
Серед найактивніших волонтерів району можна відзначити методиста Христинівського відділу освіти Павлишину Ларису Анатоліївну, заступника директора з виховної роботи Христинівської спеціалізованої школи № 1 Задворську Людмилу, пенсіонерку Онищак Галину, старшу медичну сестру поліклініки Мельник Ріту Вольфівну, головного бухгалтера Терцентру Ткачук Валентину Володимирівну та багатьох інших.
Також учні з Верхняцької та Христинівської шкіл їздили і на обласну конференцію «Волонтерський рух на Черкащині», де обмінювалися досвідом роботи волонтерських загонів.
Діти-волонтери шкіл збирають консервацію, яку потім передають тим, хто цього потребує. Учні Христинівської спеціалізованої школи № 1 з власної ініціативи вже зібрали майже 100 банок.
13 грудня – День благодійництва. Товариство Червоного Хреста – найбільша в країні благодійна організація, намагається не залишати наодинці з бідою немічних, знедолених, беззахисних та за підтримки спонсорів-благодійників допомагає зберегти гідність у найскрутнішому становищі, робить свій внесок у створення розгалуженої системи адресної допомоги.
Велика подвижниця справи милосердя Мати Тереза якось сказала: «Якщо не можеш дати людині більше, просто усміхнись й потисни руку – це теж чимало…» Мабуть кожен погодиться, що це те щонайменше, на яке ми завжди готові.
Товариство Червоного Хреста дуже вдячне всім благодійникам, хто надає організації продукти, одяг та інше для того, щоб вони могли його передати тим, хто цього потребує. Чи не найбільше підтримує та допомагає наш міський голова Микола Петрович Наконечний, завдяки якому інваліди отримують продуктові набори, діти – подарунки, школи і дитячі садки – аптечки з найнеобхіднішими ліками для своїх медпунктів, також допомагають ТОВ Агрофірма «Орадівка» (директор Судома Анатолій Якович), ДП «Ілліч-Агро-Умань» (директор Ковальчук Микола Петрович), СВК «Шельпахівське» (директор Миронюк Микола Михайлович), Верхняцька дослідно-селекційна станція (директор Вакуленко Микола Олександрович), ФГ «Базис» (директор Осадчий Володимир Олексійович), СТОВ «Чайківське» (директор Павлишин Віктор Анатолійович).
Працівники Червоного Хреста в будь-яку погоду йдуть до людей, яким потрібна їхня допомога, виконують їхні доручення, здійснюють для них покупки в магазинах та на базарі. Є люди, які це розуміють, а є й такі, хто вважає, що працівники Червоного Хреста роблять все лише з власною вигодою і на них наживаються, не задумуючись, що в старості можуть залишитися зовсім самі, коли єдиною радістю буде прихід соціального працівника. Особливо не бажають цього розуміти деякі керівники підприємств, відмовляючи не лише на прохання надати допомогу, а й, навіть, один раз в рік придбати марку, кажуть: «А чим ви нам допомагаєте, що ми маємо допомагати вам?» Хоча переважна більшість, якщо не мають можливості надати допомогу, купують недорогі марки ЧХ, а ці кошти, в свою чергу, витрачаються на благодійництво.
Багато людей у Червоному Хресті працюють від центру зайнятості, і працюють із задоволенням не лише у Христинівці, а й по селах району.
За рахунок Червоного Хреста знедолені діти з неблагополучних сімей мають змогу відпочивати в санаторії. В цьому році оздоровились 17 дітей.
Також розпочалася акція «Святий Миколай крокує країною» під час якої 136 дітей-інвалідів району отримають продуктові набори. Завітає Святий Миколай і до інших людей, які потребують допомоги.
Одного разу одна з працівників Червоного Хреста зустріла жінку, яка почала скаржитися, що в неї в житті почалася «дуже чорна смуга». Працівник її запитала, чи знає вона про таку організацію, як Товариство Червоного Хреста. Жінка відповіла, що знає, тому що якось приносили до неї на роботу марки, вона ж грошей на цю марку не дала. Працівник сказала, що зараз говорить не про марки, а про те, що ця жінка може до них прийти і підібрати собі якийсь одяг. Після цього ставлення до організації в цієї жінки кардинально змінилося, так як тепер вона побачила, що Червоний Хрест дійсно допомагає знедоленим.
У кожного з нас вдома шафи забиті одежею, яку вже ніколи власник вдягати не буде. З часом цей одяг виноситься в сарай, на горище, вивозиться на дачу на радість мишам і щурам, а потім взагалі викидається на смітник. Але можна зробити і по-іншому – передати цей одяг до Товариства Червоного Хреста і він потрапить до тих, кому дуже потрібен і якась людина буде Вам дуже вдячна. Але, на жаль, це розуміють не всі.
Товариство Червоного Хреста України продовжує бути надійною опорою для знедолених, сиріт, інвалідів, немічних, хворих, самотніх, останньою інстанцією, куди люди завжди можуть звернутись по допомогу за найскрутніших обставин.
Спеціаліст Товариства Червоного Хреста Т.О. Савченко
та Олександр Неситов
На фото:
Голова Товариства Червоного Хреста С.В. Тирновська, волонтер Л.М. Кравченко, спеціаліст Товариства Червоного Хреста Т.О. Савченко
та
Старша медична сестра Т.В. Швець
|
