Неділя, 19.11.2017
Вітаю Вас Гість | RSS
На наш сайт можна потрапити за зручними адресами: http://kh.ck.ua та http://promisto.net

Провінційне містечко Христинівка - вільний, незалежний, незаангажований сайт. Всі надіслані матеріали публікуються без будь-якої цензури та редагування, звісно ж, якщо вони не суперечать діючому законодавству, нормам моралі та правилам сайту --- Хочеш, щоб твої конкуренти вночі не могли заснути? Замов рекламу в газеті "Христинівська сорока" м. Христинівка, вул. Гагаріна (біля міського телевізора, приміщення НАСК "Оранта") тел.: 063-810-54-36, 096-037-77-88, 098-888-54-56, 095-624-40-40
Меню сайту

Категорії розділу
Новини сайту [17]
Новини міста [455]
Новини району [106]
Кримінальні новини [148]
ДАІ інформує [24]
Наші інтерв'ю [46]
Увага! Розшук! [4]
Оголошення. Реклама [42]
МНС інформує [43]
Наші опитування [20]
Держрибохорона інформує [8]
Запитуйте - відповідаємо [13]
Податкова інформує [580]

Vip-реклама

Тисни на картинку та передплачуй газету "Христинівська сорока" не виходячи з дому
Христинівська сорока


Реклама

Запрошуємо до співпраці
Шановні друзі!
Якщо у Вас є цікава інформація, Вам стало відомо, що десь щось сталося чи тільки має відбутися, почули нові христинівські плітки, або ж Ви переконані, що про щось потрібно написати - повідомляйте!
E-Mail для зв'язку: nesytov@khrystynivka.com
nesytov@i.ua

Тел.: 063-810-54-36
096-03-777-88
(газета "Христинівська сорока")
Конфіденційність гарантується.
За цікаві повідомлення - невелика винагорода.
Пишіть, телефонуйте. Можливо, подарунок чекає саме Вас!

Фотоприкол

Календар

Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Архів записів

Наше опитування
Якому стилю електронної музики Ви надаєте перевагу?
Всього відповідей: 163

Хмарка тегів
парк бібліотека сім'я земля Діти правила гроші спорт футбол банк телефон будинок Умань злочин закон порушення залізниця міліція вода концерт мистецтво церква дослідження лікарня свято війна Перевірка ревізія жінка освіта Кохання чоловік історія випуск весілля змагання виставка конкурс аварія шоу школа медицина випускник пам'ять кримінал Суд пограбування розбій наркотик здоров'я алкоголь хвороба Секс вбивство учень смерть зірка бюджет депутат село КРУ МНС музика труп конопля Травма даі штраф співачка водій ПОЖЕЖА вогонь податкова горілка загибель крадіжка злодій інтернет одруження злочинець підприємець робота бійка фільм книга актор нагородження співак вишивка дтп ліс ставок природа Долінка Дубінка Акція Кіно скандал автомобіль дитина

Головна » 2011 » Червень » 18 » Анатолій Вдовиченко після 14-річного рабства в Таїланді приїхав до матері в Христинівку

00:46
Анатолій Вдовиченко після 14-річного рабства в Таїланді приїхав до матері в Христинівку
7 червня до Христинівки приїхав колишній одесит, 58-річний Анатолій Вдовиченко, який 14 років провів у полоні у тайського господаря і півроку тому звільнився з неволі за допомогою старих друзів та українських дипломатів.

Його силою змушували працювати на фабриці кисневого обладнання. Звільнився з рабства Вдовиченко лише 11 січня після того, як українські дипломати пригрозили господарю фабрики поліцією.

Вдовиченко міг прилетіти і раніше, але залишався в Таїланді, намагаючись відсудити у свого господаря 6 млн. батів (еквівалент 200 тисяч доларів), які той йому заборгував за всі роки.

Анатолій в 1996 році приїхав працювати в Таїланд на фабрику кисневого устаткування у відрядження для установки і наладки лінії по виробництву кисню. Незабаром сталося нещастя: Вдовиченко отримав важкі опіки під час виробничої аварії. Довелося затриматися. Коли видужав, хазяїн фабрики усно запропонував йому продовжити контракт, пообіцяв платити по 30 тисяч бат ($977) в місяць. Одесит погодився.

Але вже через кілька місяців у нього забрали паспорт. Через рік господар фабрики почав затримувати йому зарплатню, а потім і зовсім припинив її платити. За словами українця, господар фабрики погрожував йому пістолетом. Відлетіти додому не було можливості, хазяїн «годував сніданками», обіцяючи виплатити усі борги, і лякав, що позбавить усього або посадить на все життя у в’язницю, якщо Вдовиченко спробує піти від нього. Спілкуватися по телефону з рідними Анатолій не мав можливості, і, боячись за своє життя, не наважувався втекти або звернутися до наших дипломатів... Лише завдяки тому, що його близьких розшукали брати-бірманці з якими Вдовиченко батрачив на хазяїна, вдалося почати процес по його звільненню. Про історію українця дізналися місцеві журналісти – про нього зняли сюжети і написали в газетах. Наші дипломати завдяки цьому резонансу дізналися про Вдовиченко і визволили його з полону.

«Я жив впродовж багатьох років в невеликій брудній кімнаті без заробітної плати. Я наполегливо працював, а вони не платили зарплатню, і змушували мене працювати», – згадує про своє рабство Вдовиченко.

Крім того, українець розповів, що на фабриці він виконував роботу не тільки інженера, а й електрика та інших майстрів.

«Ще в 1999 році я написав лист – розповідає Анатолій Вдовиченко. – Я тоді вирішив залишити ці записи – якщо щось станеться, люди дізналися б про мою історію. З листа: «Я, Вдовиченко Анатолій Олексійович прибув в Таїланд в квітні 1996 року в службове відрядження на 3 місяці на запрошення фірми «Комбітекс Корпорейшн», що була агентом з продажу кисневого устаткування одеського заводу «Кислородмаш»... Мета відрядження – надання інженерних послуг і допомоги при експлуатації кисневих установок, поставлених в Таїланд і пущених в роботу... У липні 1996 року я отримав важку виробничу травму – опіки обличчя і правої руки... Це сталося напередодні повернення додому і я не зміг повернутися.

Ще до травми я отримав пропозицію роботи на фірмі, якою володіє містер Сатта Пансак. Було укладено усну угоду, де обмовлялися наступні умови: щомісячна зарплата 30 тисяч тайських бат (нині еквівалент $1000. – Авт.), надання житла і автомобіля в особисте користування, витрати на оформлення візи і надання меддопомоги на період роботи за рахунок працедавця. Я погодився. Але зарплату в повному об’ємі я отримав тільки за перші 3 місяці роботи. Далі пан Пансак став ухилятися від виконання зобов’язань, хоча завіряв, що я отримаю гроші. Час від часу він платив деяку суму, достатню для харчування, але не більше...

Устаткування, яке працює 24 години в добу, зношується, кошти на поточний ремонт не виділяються, тому неминучі поломки. У разі серйозних пошкоджень машин проводиться ремонт із скандалами і погрозами на мою адресу. При цьому мої рекомендації ігноруються. Запчастин немає. Пансак обманює усіх і уся.

Обдуреним виявився і я, але не першим і не останнім. Рік тому, в лютому 1998-го, було оформлено дозвіл на роботу. Пансак попросив мій паспорт для вирішення формальностей. Відтоді я паспорта не бачив, а коли просив повернути, отримував запевнення що він у повному порядку і в безпеці.

На сьогодні я не маю грошей на харчування і побоююся за свій паспорт. Думаю, Пансак не повертає його, по-перше, тому що не подовжував візу, по-друге, спекулюючи на відсутності у мене паспорта, сподівався, що працюватиму і без платні, а якщо продовжу вимагати їх він скаже, що паспорт загублений, грошей немає, і влада не стане розбиратися... Я побоююся за своє життя, оскільки ця людина здатна на будь-яку підлість, аби уникнути виплати боргів – погрози вже були.»

– У мене була віза, і Пансак боявся упустити такого фахівця, – продовжує Анатолій. – Він хотів змусити мене залишитися, щоб я потрапив в залежність, і паспорт забрав, і зарплату перестав видавати. Погрожував розправитися, стріляв з пістолета в повітря. Психологічно теж давив. Дуже важко згадувати про це. Я почував себе неповноцінним, будучи не в змозі допомогти собі і сім’ї, що залишилася в Одесі. Старша дочка тоді навчалася в університеті, молодша в школі. Вони потребували підтримки, допомоги... Я впав в депресію все частіше приходили думки про самогубство. Сьогодення було суцільним кошмаром. Майбутнього не було взагалі. У такому стані я знаходився дуже довго. Ні з ким не можна було навіть поговорити нормально. Це зараз я мало-помалу почав відходити, а тоді – страшно згадати... Я потоваришував з двома братами-бірманцями Вінном і Джоні. Вони добре до мене ставилися, називали uncle – дядьком. А я їх навчав англійській. Пансак виділяв мені невеликі гроші тільки на їжу – по 500, 1000 бат в тиждень... З цих сум я став потихеньку відкладати на мобільний телефон... Коли бірманці пішли від Пансака, то записали мою одеську адресу. Мовляв, навряд чи ще побачимося, але раптом вдасться чимось допомогти...

Після закінчення свого контракту в листопаді 2010 року бірманець відправив листа рідним Вдовиченка в Україну і розповів про його долю.

Родичі Вдовиченка зв’язався з Інтерполом і місцевою поліцією, а правоохоронці згодом звернулися до українських дипломатів. Таким чином, співробітники консульства дізналися про українця-раба в Таїланді.

Всі ці 14 років, поки Вдовиченко працював на фабриці, його сім’я в Україні не знала про нього нічого. Рідні не мали можливості з ним зв’язатися, а він також не міг їм ні написати, ні зателефонувати. Українець нічого не знав навіть про те, що за час його рабства в Таїланді відкрилося посольство України. Йому не давали читати газет, у нього не було ні радіо, ні телевізора. За словами інженера, єдину книгу російською мовою, яка у нього була з собою, господар фабрики розірвав і викинув. Мову українець майже забув, тому спілкуватися українською чи російською трохи важко.

Анатолій підрахував, що за 14 років заробив $200 тис. Проте господар віддавати кошти не хотів.

— Він спочатку перелякався. Виплатив 10 тисяч доларів і пообіцяв, що зробить усе, щоб я щасливо вернувся додому. Я не повірив. Він запевнив, що решту віддасть пізніше, а паспорт — іще пізніше.

Вдовиченко судився з господарем, щоб той повернув решту грошей. А 20 травня підписав мирову угоду: Пансак до $10 тис. додав $8,5 тис.

– Я заплатив 8 тисяч бат ($270) штрафу за незаконне перебування у країні (термін дії паспорта закінчився ще в 2006 році). Погодився на суму 18,5 тисячі, бо з Пансаком довелося би судитися ще років два, а часу в мене не було.

За час, що минув, дружина Анатолія вийшла заміж удруге. Дочки працюють: одна юристом в Одесі, а друга – стюардеса на круїзних лайнерах.

PS. В одному із журналів за січень вдалося знайти інтерв’ю з дочкою Анатолія Вдовиченка. На питання, чому усі ці роки вони не шукали Анатолія, дочка відповіла дивно: мовляв, знайти його було нереально.

«Батько поїхав в Таїланд на заробітки, а не у відрядження, як пише місцева газета. Ми не знали його координат. За цей час ми влаштували своє життя самі. Мама щоб підняти мене і сестру, зійшлася з іншим чоловіком. Та і ми з сестрою за ті майже 15 років, що не бачили батька, забули, яким він був. Доведеться наново дізнаватися нам один одного».


Підготував Олександр Неситов
Категорія: Новини міста | Переглядів: 762 | Додав: Адмін | Теги: робота, Таїланд, раб, Рабство | Рейтинг: 0.0/0

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter Система Orphus






Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Логін:
Пароль:

Випадкове оголошення

Пошук

Радіо

VIP-реклама
Ритуал

Інформ-Сервіс




Реклама



Нове на форумі
  • Христинівський РЕМ (0)
  • Collinbowl (0)
  • Nice classifieds site (0)
  • Пакеты с клейкой лентой пакеты с липкой лентой пакеты с перф (0)
  • Пакеты полипопиленовые пакеты с еврослотом пакеты фасовочны (0)
  • Пакеты с липкой лентой пакеты с перфорацией упаковка из поли (0)
  • Доска объявлений KRONOS (0)
  • Доска объявлений Yunika Весь Мир (0)
  • Ручная рассылка объявлений. Ручное размещение объявлений. (0)
  • Ручное размещение объявлений не автомат Раскрутка сайта (0)

  • Випадковий анекдот
    Первая брачная ночь. Жених ведет невесту в спальню.
    - Ты знаешь, дорогая, это хорошо, что ты не отдалась мне до свадьбы. Я должен признаться, иначе, я бы, пожалуй, на тебе не женился.
    - А то я не знала?! Сколько уже мужиков меня так кидануло, пока я не сообразила, в чем тут дело!

    Погода



    Співпраця
    До уваги керівників підприємств, установ та організацій!
    Якщо у вас виникає потреба повідомити христинівчанам якусь інформацію, прозвітуватися про проведену роботу чи оприлюднити якісь інші матеріали (окрім реклами), надсилайте їх на E-Mail: admin@khrystynivka.com або через форму "Зв'язок з адміністрацією" і в найкоротші терміни Ваш матеріал з'явиться на сторінках нашого сайту.
    Розміщення БЕЗКОШТОВНЕ (за винятком рекламних матеріалів)

    Друзі сайту
    Педагогічне краєзнавство
    Анекдоти та історії з життя
    ЗАКPortal
    Історія освіти Христинівщини

    Поезiя, проза та життя уманчан

    Христинівчани


    Податкова адміністрація

    Наша кнопка
    Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку на сторінках Вашого сайту чи блогу
    Провінційне містечко Христинівка

    HTML-код


    BB-код


    Провінційне містечко Христинівка

    HTML-код


    BB-код

    Статистика

    счетчик посещений
    Топ Україна, Рейтинг та каталог українських веб-сайтів
    Определение ТИЦ и PR
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Використання матерiалiв сайту "Провінційне містечко Христинівка" дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.khrystynivka.com
    Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить підпис "Олександр Неситов" у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на публікацію даних матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора.
    Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали, коментарі користувачів, за достовірність приватних оголошень, привітань та реклами.
    Copyright "Провінційне містечко" © 2009-2017