Тисни на картинку та передплачуй газету "Христинівська сорока" не виходячи з дому
Реклама
Запрошуємо до співпраці
Шановні друзі!
Якщо у Вас є цікава інформація, Вам стало відомо, що десь щось сталося чи тільки має відбутися, почули нові христинівські плітки, або ж Ви переконані, що про щось потрібно написати - повідомляйте! E-Mail для зв'язку: Тел.: 063-810-54-36 097-704-51-82 (Неситов Олександр Віталійович) Конфіденційність гарантується. За цікаві повідомлення - невелика винагорода. Пишіть, телефонуйте. Можливо, подарунок чекає саме Вас!
Існують дати, про які не варто нагадувати зайвий раз, бо вони не стираються з народної пам’яті
Якщо навіть викреслити 9 Травня із календарів, все одно цього дня щороку схилятимуть знамена над полеглими, лунатимуть по-чоловічому небагатослівні тости за військове братерство, випробувану вогнем дружбу, людську честь, тому що не можна забути ту трагічну сторінку в історії нашої держави – війну з німецьким фашизмом.
Війна!.. Коли чуєш це слово, відразу уявляєш щось велике і страшне. Це не лише бої, героїзм та подвиги. Це, насамперед, тяжкі людські страждання та випробування, це – смерть, горе не одного солдата, а цілого народу. Давно відійшов у минуле час, коли точився кривавив герць на полі бою, та ще довго будуть нас турбувати голоси загиблих і живих, іще довго будуть боліти «рубці» на серці при згадці про війну, яка чорним смерчем пронеслася над просторами України, «смертельним крилом» постукала у вікно кожної сім’ї, перетворивши будинки на згарища, заливши землю червоною фарбою безневинної крові, закривши синє небо чорним полотнищем нещастя, посіявши у кожній душі страх… Це були дні, коли сотні молодих, у багатьох випадках недосвідчених юнаків, ішли на фронт. Чи знали, що їх там чекає? Завчасно вони передбачали свою долю, проте не боялися смерті, не думали про власне життя, бо своїм покликанням вважали захист рідного краю. За кожним фронтовиком – великий подвиг, крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувалася нова плеяда героїв.
Святковою колоною пройшли ці герої містом Христинівкою. На жаль, їм дісталося місце в самому кінці цієї колони – попереду йшли псевдоветерани, які знову начепили ювілейні медалі, наштамповані однією з організацій, і є майже точними копіями бойових нагород та безліч людей, які жодного відношення до цієї війни не мали. Біля Братської могили, де відбувся мітинг, було болісно бачити більше десятка червоних прапорів Комуністичної партії України, серед яких сиротливо притулився лише один жовто-синій Державний прапор нашої поки-що все ще незалежної держави. Трохи тішив той факт, що всі інші партії, яких є ой як багато, не прийшли та не вибудувались шеренгою ще й зі своїми прапорами всіх можливих кольорів. Милуючись на комуністичні прапори, риторичним запитанням прозвучала десь збоку фраза якоїсь жінки: «В якій країні ми зараз живемо?»
Керівники міста та району з трибуни вітали ветеранів зі святом, своє привітання підготували і учні школи та ветеран війни А.П. Кравченко.
Далі – нагородження ветеранів ювілейними медалями та пам’ятними подарунками від міського голови М.П. Наконечного, концерт, «фронтові» сто грам під час святкового безкоштовного обіду для ветеранів.
Почався ж цей святковий день з покладання вінків до Братської могили (водокачка), обеліску Слави, пам’ятника Зої Космодем’янської, пам’ятника Радянським воїнам-визволителям (гармата), Борцям за волю та незалежність України, Братської могили. Закінчився дискотеками біля нічних магазинів під музику з автомобіля – молодь поверталася з відпочинку на природі.
Святкують всі. Та справжніх героїв війни, яких з кожним роком стає все менше, забувати не можна, як і не можна паплюжити їх пам’ять. Хто ж вони, герої війни? Це були солдати і командири, які з перших днів пізнали ціну життя, склали екзамен на зрілість. Там, серед моторошних смертей, коли щохвилини загрожувала небезпека, вони мужніли і загартовувалися, вірили і розчаровувалися, але завжди боролися з надією на перемогу та щасливе майбутнє. Письменник В. Астафьєв згадував: «Ми закінчили цю війну, не вміючи воювати. Ми залили своєю кров’ю, завалили ворогів своїми трупами. Я розумію, про це писати в історії дуже важко. Краще, звичайно, коли під барабанний бій оголошують, що ми перемогли...» Справді, втрати українців у роки Другої світової війни були дуже великими. Ми здобули довгоочікувану перемогу, але скільки матерів та дітей осиротіло, скільки безневинних людей пролило свою кров, віддавши тіла холодній землі, скропивши мужнім подихом «кожен атом українського повітря!..»
Вічний біль. Вічна скорбота. Тому День Перемоги – це і свято пам’яті, коли населення України вшановує загиблих; це – великодержавне й всенародне свято, навіки пов’язане з торжеством миру, совісті й честі, із безсмертям ратного подвигу в ім’я Свободи на рідній землі.
Даже Гай Юлий Цезарь, который мог делать несколько дел одновременно - лох на фоне водителя маршрутки.
Погода
Співпраця
До уваги керівників підприємств, установ та організацій! Якщо у вас виникає потреба повідомити христинівчанам якусь інформацію, прозвітуватися про проведену роботу чи оприлюднити якісь інші матеріали (окрім реклами), надсилайте їх на E-Mail: admin@khrystynivka.com або через форму "Зв'язок з адміністрацією" і в найкоротші терміни Ваш матеріал з'явиться на сторінках нашого сайту. Розміщення БЕЗКОШТОВНЕ (за винятком рекламних матеріалів)
Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку на сторінках Вашого сайту чи блогу
HTML-код
BB-код
HTML-код
BB-код
Статистика
Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Використання матерiалiв сайту "Провінційне містечко Христинівка" дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.khrystynivka.com Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить підпис "Олександр Неситов" у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на публікацію даних матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора. Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали, коментарі користувачів, за достовірність приватних оголошень, привітань та реклами.
