Провінційне містечко Христинівка. Незалежний сайт http://khrystynivka.com/ Fri, 21 Oct 2011 20:24:45 GMT uCoz Web-Service Лікування недоцільно - Лікування недоцільно!
Олег мовчки мив руки. Звичні рухи, точно вивірені за багато років роботи. Ігор, анестезіолог, крутився поруч, намагаючись напоумити старого товариша.
- Зараз все по-іншому, невже ти не розумієш?
- Розумію, - коротко відповів Олег.
Зараз дійсно все стало по-іншому. Кілька років тому уряд вирішив, що не варто даремно витрачати медикаменти і дорогоцінний час на безцільні спроби повернути до життя безнадійних хворих. У важких випадках комісія писала коротке «Лікування недоцільно», і цей вирок не міг змінити ніхто.
Тепер смерть на операційному столі стала рідкісним явищем, але і покарання за неї стало куди серйозніше.
- Що ти раптом прив'язався до неї? - Не вгамовувався Ігор. - У неї немає нічого спільного з ... - він затнувся.
Олег не сказав ні слова, тільки зціпив зуби. Навіть зараз спогади про Катю різали душу немов скальпель. Він міг би врятувати її, якби не ця комісія. Лікування недоц...]]> http://khrystynivka.com/blog/likuvannja_nedocilno/2011-10-22-25 Поезія та проза Konung http://khrystynivka.com/blog/2011-10-22-25 Fri, 21 Oct 2011 20:24:45 GMT end. death В нашей жизни случается всякое. Иногда в суете повседневности мы забываем про что-то внутри самих себя, а значит, теряем часть себя. Все мы должны уметь бороться с гнетом житейских проблем и переживаний. Только тогда жизнь станет ярче!
**************************************
Вона лежала на узбіччі, безжально відкинута вантажівкою. Поступово згасаючі очі дивилися вгору на небо, по якому неслися величезні сірі хмари.
Вантажівки з дощем ...
Життя її повільно залишало. Повільно, але без болю. Куди?...
Її життя, таке коротке... Здавалося, зовсім недавно вона дивилася на цей світ величезними здивованими очима. Тепер він убив її. Як багатьох інших ...
Вона пізнала любов. Ставний рудий красень швидко підкорив її горде серце.
Ох, як та ніч була прекрасна ... А на ранок він зник. Вона не сумувала. Навіщо? ..
Чи знає він про своїх дітей? Навряд чи. Звідки? ...
Адже їх троє. Троє чарівних малят з такими ж в...]]> http://khrystynivka.com/blog/end_death/2011-05-22-24 Різне Konung http://khrystynivka.com/blog/2011-05-22-24 Sat, 21 May 2011 22:03:23 GMT Спасибі - Дівчино! Дрібних грошей не знайдеться?
Я здригнулася від несподіванки. Звичайний бомж, таких на вулицях тисячі. Брудний, обшарпаний, він з виразом запитання дивився на мене, притулившись спиною до сміттєвого баку.
Бомжі завжди викликали у мене дивне відчуття - незрозуміле поєднання гидливості та жалості. Адже більшість з них колись були нормальними людьми, просто життя повернулася до них зовсім іншою частиною тіла. Не можу сказати, що подаю їм завжди, але і не кожен раз проходжу мимо. Витягнувши з кишені дрібні монети, я віддала йому, не рахуючи.
- Спасибі, - бомж посміхнувся гнилими зубами, піднявся і жваво пострибав вперед у напрямку до магазину.
Ну звичайно. Хто б сумнівався. Зараз додасть трохи і купить одвічної своєї спиртової настоянки пустирника. Значно дешевше горілки, та й ризик отруїтися менше. Якщо вони, звичайно, думають про отруєння.
Бомж вже зник з очей, а я все ще повільно брела вперед, давши волю потоку ...]]> http://khrystynivka.com/blog/spasibi/2011-02-01-23 Поезія та проза Konung http://khrystynivka.com/blog/2011-02-01-23 Tue, 01 Feb 2011 11:21:53 GMT Новый Рік з запахом бороди Діда Мороза Кодовий замок дверей все не хотів пускати до під’їзду, хоча яку комбінацію цифр там не набирали.
Давно було помічено, що ті дві клавіші замка, що дають змогу його відчинити та на які натискати весь час, стають затертими і на них не утворюється іржа. Та це мабуть був новий замок, або бомжі так його затерли, сподіваючись відкрити, щоб зайти та погрітись, що не було змоги розгледіти ті самі потрібні клавіші. Дід Мороз та Снігуронька перезирнулись та кивком голови вирішили йти далі. Раптом двері відчинились і молода мама з дитиною вийшла на прогулянку. Двері почали зачинятись під натугою механізму, але їх спинили вчасно підставлені валянки Діда Мороза.
В під’їзді було тепло та затишно. Пахло смаженим м’ясом кролика, димом сигарет і ще чимось. Взагалі то й не чимось, а тим самим духом, яким завжди пахне у під’їзді де часто ночують бомжі.
До поверху з потрібними дверима ще треба було добиратись пройшовши по сходових маршах. Звичайно можна бу...]]> http://khrystynivka.com/blog/novyj_rik_z_zapakhom_borodi/2011-01-10-22 Поезія та проза Konung http://khrystynivka.com/blog/2011-01-10-22 Mon, 10 Jan 2011 20:46:37 GMT Вщанувати пам'ять жертв голодомору за 12 хвилин Ще не встигли на державному рівні деякі політики та владні особи заявити, що ніякого геноциду не було, як на місці почали готуватись до нового "розкладу". Сьогодні офіційні заходи в області заплановані лише у Черкасах.

http://umanliteratura.ucoz.ua/news/vshhanuvati_pam_jat_zhertv_golodomoru_za_12_khvilin/2010-11-27-238]]> http://khrystynivka.com/blog/vshhanuvati_pam_39_jat_zhertv_golodomoru_za_12_khvilin/2010-11-27-21 Новини sofi http://khrystynivka.com/blog/2010-11-27-21 Sat, 27 Nov 2010 08:36:30 GMT Софія Кримовська "Між нами сизий сум як небо із граками" Між нами сизий сум як небо із граками
коротких днів зими... І монітору тло..
Ти струм думок і мрій брав голими руками
і обпікав життя... А потім що було?
Важка дилема снів, тлумачення ілюзій
за Фройдом і Хассе, і всупереч обом?
Я все життя горю у вольтовій напрузі
і замикаю струм дротами слів, либонь...
А ти? А ти пішов. Обом на краще, видно,
що схлипує душа лише в однім кутку.
Залишимося ми, не люблячі, а рідні.
Підемо у весну, відверту і м’яку…
Здіймаються граки хаосом чорних цяток,
сідають на дроти, як букви у слова...
Іще одна печаль - і кіловат одтято.
Переболіла ніч і зиму. Я жива.

Умань, 2010р]]> http://khrystynivka.com/blog/sofija_krimovska_quot_mizh_nami_sizij_sum_jak_nebo_iz_grakami_quot/2010-11-27-20 Поезія та проза sofi http://khrystynivka.com/blog/2010-11-27-20 Sat, 27 Nov 2010 08:33:05 GMT Софія Кримовська "Останній перший сніг" Останній сніг. Останній перший сніг.
Між нами від сьогодні тільки зими,
позначені важким відбитком ніг,
кривавим соком ягоди кизилу.
Між нами небо, випране слізьми,
колишніх мрій неміряна утома.
Між нами ще, достоту, тільки ми.
Але давно так порожньо удома.

Умань, 2010р.]]> http://khrystynivka.com/blog/sofija_krimoiska_quot_ostannij_pershij_snig_quot/2010-11-27-19 Поезія та проза sofi http://khrystynivka.com/blog/2010-11-27-19 Sat, 27 Nov 2010 08:28:30 GMT жаль, якщо наслідування -Сыночки, кошелек у меня украли!
-Бабушка, идите в ПОПу!
-Куда?
-В поселковый отдел полиции.
Пришла
-Сыночки, кошелек у меня украли!
-А где украли?
-На станции...
-Бабушка, тогда идите в ЖOПу!
Куда?
-В железнодорожный отдел полиции
-Ох, миленькие, где же вам такие названия-то придумали?
-Где-где! В политическом институте защиты демократии!]]> http://khrystynivka.com/blog/buv_tikij_vipadok/2010-10-22-18 Плітки Konung http://khrystynivka.com/blog/2010-10-22-18 Fri, 22 Oct 2010 09:15:14 GMT смак води тільки яку хочеш пити Трохи затерпли руки і дві сумки відтягують плечі, але залишилось йти до кладовища ще не далеко. Після служби в церкві завжди дорога веде сюди, а вже потім можна спокійно прямувати на базар, крамницю чи ще куди.
В кожній з сумок по декілька поліетиленових пляшок з водою для поливу квітів. На території кладовища є свій колодязь, та баба Оксана все таки вирішила для себе, що воду буде носити з дому. Так вона і робила всі роки після того як поховала чоловіка.
Покійний чоловік з кумом та сусідом, ще у ті далекі часи, коли були молодими, викопали колодязь. Вода завжди була холодна, чиста, а смак такий - як у води тільки яку хочеш пити. Очі зажмуриш, вода льється по шлунку, а сам як на небесах!
Присіла на хвилинку на лавку під вербами, потім заклопотано заходилася виривати траву. Бур’яну не було. Та де йому взятись якщо вона приходила сюди ледь не щодня. Кругом відчувалась дбайливість, любов і повага до тих для кого вона так старалась.
...]]> http://khrystynivka.com/blog/smak_vodi_tilki_jaku_khochesh_piti/2010-10-22-17 Поезія та проза Konung http://khrystynivka.com/blog/2010-10-22-17 Fri, 22 Oct 2010 08:10:08 GMT Не забуваймо про батьків. На дворі літо. Сонячно. Трохи спекотно з самого ранку але вихідний день обіцяє бути гарним. Діти ще не прокинулись та й поспішати їм нема куди. У донечки школярки канікули, а у сина студента закінчилась практика. Дружина щойно пішла на роботу і тепер потрібно спланувати день покладаючись на себе. Загалом той планувати нічого не потрібно. Все записано на стікер та наклеєне на дверцята холодильника. Дружина доручила мені приготувати обід.
Домашні завжди хвалять за борщ та плов мною приготовані. Отже вирішено – це й буду готувати. Готувати ще потрібно з розрахунком на батька. Він живе у своєму будинку. Сам. Років йому вже багато, дев’ятий десяток та все тягне в землі попорати. Полюбляє він цю справу огородника. Заскочить до хати, швиденько перекусить, приляже, а незабаром вже знову з лопатою, сапою чи шлангом щось поливає. По два врожаї збирає картоплі та огірочків. Сливи та абрикоси як турецькі персики.
Вхід до будинку розділяє доріжка на дві к...]]> http://khrystynivka.com/blog/ne_zabuvajmo_pro_batkiv/2010-08-25-16 Поезія та проза Konung http://khrystynivka.com/blog/2010-08-25-16 Wed, 25 Aug 2010 18:22:01 GMT