Маленьке містечко в якому я народилася, яке воно? Яким я його бачу? За що люблю? А головне, що могла б зробити аби воно було кращим? Прогулюючись ввечері вулицями рідної Христинівки мимоволі захоплююся надзвичайним спокоєм і затишком міста, магічним світлом ліхтарів, неспішністю людей, яких минаю. Розмірене і тихе життя... Хтось намагається втекти з маленького містечка, в якому важко знайти добре оплачувану роботу чи зайнятися власною справою аби змогти забезпечити себе і свою сім'ю, до столиці, а хтось взагалі за бугор. Прикро, бо люди у нас працьовиті, тямущі, талановиті і могли б розвиватися тут, де народилися, де зробили перший крок, де росли і ставали особистостями.
Може я й філософствую, але зовсім трішечки, просто в ідеалі було б чудово кожному з нас не применшувати власної вартості у великому запиленому, заангажованому фастфудами і вічнозаклопотаними людьми міс... Читати далі »