Якщо у Вас є цікава інформація, Вам стало відомо, що десь щось сталося чи тільки має відбутися, почули нові христинівські плітки, або ж Ви переконані, що про щось потрібно написати - повідомляйте! E-Mail для зв'язку: Тел.: 063-810-54-36 097-704-51-82 (Неситов Олександр Віталійович) Конфіденційність гарантується. За цікаві повідомлення - невелика винагорода. Пишіть, телефонуйте. Можливо, подарунок чекає саме Вас!
- Лікування недоцільно! Олег мовчки мив руки. Звичні рухи, точно вивірені за багато років роботи. Ігор, анестезіолог, крутився поруч, намагаючись напоумити старого товариша. - Зараз все по-іншому, невже ти не розумієш? - Розумію, - коротко відповів Олег. Зараз дійсно все стало по-іншому. Кілька років тому уряд вирішив, що не варто даремно витрачати медикаменти і дорогоцінний час на безцільні спроби повернути до життя безнадійних хворих. У важких випадках комісія писала коротке «Лікування недоцільно», і цей вирок не міг змінити ніхто. Тепер смерть на операційному столі стала рідкісним явищем, але і покарання за неї стало куди серйозніше. - Що ти раптом прив'язався до неї? - Не вгамовувався Ігор. - У неї немає нічого спільного з ... - він затнувся. Олег не сказав ні слова, тільки зціпив зуби. Навіть зараз спогади про Катю різали душу немов скальпель. Він міг би врятувати її, якби не ця комісія. Лікування недоц... Читати далі »
- Дівчино! Дрібних грошей не знайдеться? Я здригнулася від несподіванки. Звичайний бомж, таких на вулицях тисячі. Брудний, обшарпаний, він з виразом запитання дивився на мене, притулившись спиною до сміттєвого баку. Бомжі завжди викликали у мене дивне відчуття - незрозуміле поєднання гидливості та жалості. Адже більшість з них колись були нормальними людьми, просто життя повернулася до них зовсім іншою частиною тіла. Не можу сказати, що подаю їм завжди, але і не кожен раз проходжу мимо. Витягнувши з кишені дрібні монети, я віддала йому, не рахуючи. - Спасибі, - бомж посміхнувся гнилими зубами, піднявся і жваво пострибав вперед у напрямку до магазину. Ну звичайно. Хто б сумнівався. Зараз додасть трохи і купить одвічної своєї спиртової настоянки пустирника. Значно дешевше горілки, та й ризик отруїтися менше. Якщо вони, звичайно, думають про отруєння. Бомж вже зник з очей, а я все ще повільно брела вперед, давши волю потоку ... Читати далі »
Кодовий замок дверей все не хотів пускати до під’їзду, хоча яку комбінацію цифр там не набирали. Давно було помічено, що ті дві клавіші замка, що дають змогу його відчинити та на які натискати весь час, стають затертими і на них не утворюється іржа. Та це мабуть був новий замок, або бомжі так його затерли, сподіваючись відкрити, щоб зайти та погрітись, що не було змоги розгледіти ті самі потрібні клавіші. Дід Мороз та Снігуронька перезирнулись та кивком голови вирішили йти далі. Раптом двері відчинились і молода мама з дитиною вийшла на прогулянку. Двері почали зачинятись під натугою механізму, але їх спинили вчасно підставлені валянки Діда Мороза. В під’їзді було тепло та затишно. Пахло смаженим м’ясом кролика, димом сигарет і ще чимось. Взагалі то й не чимось, а тим самим духом, яким завжди пахне у під’їзді де часто ночують бомжі. До поверху з потрібними дверима ще треба було добиратись пройшовши по сходових маршах. Звичайно можна бу... Читати далі »
Між нами сизий сум як небо із граками коротких днів зими... І монітору тло.. Ти струм думок і мрій брав голими руками і обпікав життя... А потім що було? Важка дилема снів, тлумачення ілюзій за Фройдом і Хассе, і всупереч обом? Я все життя горю у вольтовій напрузі і замикаю струм дротами слів, либонь... А ти? А ти пішов. Обом на краще, видно, що схлипує душа лише в однім кутку. Залишимося ми, не люблячі, а рідні. Підемо у весну, відверту і м’яку… Здіймаються граки хаосом чорних цяток, сідають на дроти, як букви у слова... Іще одна печаль - і кіловат одтято. Переболіла ніч і зиму. Я жива.
Останній сніг. Останній перший сніг. Між нами від сьогодні тільки зими, позначені важким відбитком ніг, кривавим соком ягоди кизилу. Між нами небо, випране слізьми, колишніх мрій неміряна утома. Між нами ще, достоту, тільки ми. Але давно так порожньо удома.
Трохи затерпли руки і дві сумки відтягують плечі, але залишилось йти до кладовища ще не далеко. Після служби в церкві завжди дорога веде сюди, а вже потім можна спокійно прямувати на базар, крамницю чи ще куди. В кожній з сумок по декілька поліетиленових пляшок з водою для поливу квітів. На території кладовища є свій колодязь, та баба Оксана все таки вирішила для себе, що воду буде носити з дому. Так вона і робила всі роки після того як поховала чоловіка. Покійний чоловік з кумом та сусідом, ще у ті далекі часи, коли були молодими, викопали колодязь. Вода завжди була холодна, чиста, а смак такий - як у води тільки яку хочеш пити. Очі зажмуриш, вода льється по шлунку, а сам як на небесах! Присіла на хвилинку на лавку під вербами, потім заклопотано заходилася виривати траву. Бур’яну не було. Та де йому взятись якщо вона приходила сюди ледь не щодня. Кругом відчувалась дбайливість, любов і повага до тих для кого вона так старалась. ... Читати далі »
На дворі літо. Сонячно. Трохи спекотно з самого ранку але вихідний день обіцяє бути гарним. Діти ще не прокинулись та й поспішати їм нема куди. У донечки школярки канікули, а у сина студента закінчилась практика. Дружина щойно пішла на роботу і тепер потрібно спланувати день покладаючись на себе. Загалом той планувати нічого не потрібно. Все записано на стікер та наклеєне на дверцята холодильника. Дружина доручила мені приготувати обід. Домашні завжди хвалять за борщ та плов мною приготовані. Отже вирішено – це й буду готувати. Готувати ще потрібно з розрахунком на батька. Він живе у своєму будинку. Сам. Років йому вже багато, дев’ятий десяток та все тягне в землі попорати. Полюбляє він цю справу огородника. Заскочить до хати, швиденько перекусить, приляже, а незабаром вже знову з лопатою, сапою чи шлангом щось поливає. По два врожаї збирає картоплі та огірочків. Сливи та абрикоси як турецькі персики. Вхід до будинку розділяє доріжка на дві к... Читати далі »
Йдучи увечері до дому через парк після роботи, Андрій був зосереджений на своїх думках. Вже прокрокувавши повз слона-фонтана він тільки тоді зрозумів, що його погляд за щось зачепився, але мозок лише тільки зараз дав команду на зупинку. Повернувши голову і подивившись трохи в бік від доріжки він побачив конверт. Простий собі конверт. Тримаючи його в руках поспішив до ліхтаря освітлення. Ні марки, ні адреси кому і від кого. Зверху великими літерами було написано: «ЦЕ ТОБІ». Повернувшись насторожливо та дивлячись навкруги і сподіваючись побачити цього веселого жартівника, а потім разом посміятись, нікого не розгледів. Вже майже стемніло і якщо хтось сховався за деревом чи кущем то все одно не було видно. Ще раз подивившись на конверт побачив, що знизу приписано малими літерами: «дивись і не бійся». Тепер Андрій вирішив ретельно його оглянути. На зворотному боці був ще один напис: «тільки потім не жалкуй». Засунувши конверт до кармана поспішив д... Читати далі »
Дитячий сміх,багато друзів Разом проведених годин. Але у нашому окрузі Ти залишаєшся один. Матуся в тебе є і тато, Чудову мав би ти родину... Невже потрібно так багато, Щоб не покинути дитину. Півтора року хлопчик має Він мусить "мамочка"сказати, Але він досі ще не знає Кого цим словом називати. Він підросте і зрозуміє, Що він не сам,але самотній Малеча вже багато вміє І не потрапить у безодню. Проходитимуть дні з роками, Лягатиме він знову спати У сні про щастя за горами Прийде до нього мама з татом. Матуся ніжно поцілує, У татка є для нього гра. Але крізь сон малеча чує: "Вставай,вже снідати пора" І знову все як і раніше, І хлопчик це напевно знає. Але листи він мамі пише, Хоча від неї не чекає... Маленький,ти запам"ятай Я скоро трішки підросту Ти просто...просто зачекай ... Читати далі »
Про сьогодення (поетичний роздум по суті) Відкрийте очі, браття українці, Огляньтеся, як в нас життя іде… Та не змигнуть і оком ті партійці, Що їхня влада в яму нас веде. Прислухайтеся, браття українці, Тверезо зважте всі їхні слова… За бідністю ми ледве зводим кінці, А мова їх солодка і жива. «У нас все буде!» - так мовить президент. «В нас все чудово!» - це слова прем’єра. А безробітних в нас який процент? Кого хвилює доля комбайнера? Ще варто про парламент наш згадати, З якого насміхається весь світ, Ганьба держави – наші депутати, Найгірший приклад впродовж довгих літ. Де ж наша незалежність і свобода? За неї ж воював весь наш народ! Де демократія? Де наша рідна мова? Немає в нас гарантії свобод. Хтось має думку, та мовчати мусить, А загребущі дбають лиш собі… Сказати правду сутність часу просить: З таким поря... Читати далі »
В маршрутке: "Уважаемые пассажиры! Просьба не отвлекать водителя. Молитесь молча!!"
Погода
Співпраця
До уваги керівників підприємств, установ та організацій! Якщо у вас виникає потреба повідомити христинівчанам якусь інформацію, прозвітуватися про проведену роботу чи оприлюднити якісь інші матеріали (окрім реклами), надсилайте їх на E-Mail: admin@khrystynivka.com або через форму "Зв'язок з адміністрацією" і в найкоротші терміни Ваш матеріал з'явиться на сторінках нашого сайту. Розміщення БЕЗКОШТОВНЕ (за винятком рекламних матеріалів)
Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку на сторінках Вашого сайту чи блогу
HTML-код
BB-код
HTML-код
BB-код
Статистика
Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0
Використання матерiалiв сайту "Провінційне містечко Христинівка" дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.khrystynivka.com Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить підпис "Олександр Неситов" у будь-якiй формi суворо забороняється. Дозвіл на публікацію даних матеріалів можна отримати звернувшись безпосередньо до автора. Адміністрація сайту може не розділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за розміщені матеріали, коментарі користувачів, за достовірність приватних оголошень, привітань та реклами.
